Субота, 8 Травня, 2021
Бiльше

    РПЦвУ кличе вірян на мітинги, щоб зробити ситуацію в Україні «як на Росії» і в ОРДЛО

    Церква, яка ще до 2014 року ледь не на всіх табличках своїх храмів писала «Московський патріархат», вирішила переписати своє минуле і теперішнє і відмовитись від цієї назви, але не від адміністративного і фактичного підпорядкування Кремлю. Мова йде про так звану «УПЦ Московського патріархату» (РПЦвУ). На окупованих територіях так і залишилося. Щобільше, в ОРДЛО і Криму згадку про Україну почали видалити із табличок, залишаючи лише «Московський патріархат».

    Попри заяви єрархів цієї релігійної структури, що вони є «поза політикою» і не втручаються в неї, ці слова виявились лише ситуативною відмашкою для приховування зв’язків із проросійськими силами.

    Після кількох заяв Міністрества з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (МінТОТ) щодо підготовки закону про перейменування «УПЦ МП», а також заяв депутатів про закон про колаборантів, у РПЦвУ почали відчувати, що їм в Україні стає дедалі некомфортніше. Проросійський «експерт» і прихильник російської мови Руслан Бортник почав лякати моспатріархат в Україні: «наступними прийдуть за вами». Крім того, ситуацію підігріла ліквідація проросійських ЗМІ Медведчука, які фінансувались із РФ та дозвіл суду на затримання Шарія. По суті знищили союзників РПЦвУ в гібридній війні проти України. У РПЦвУ тоді прямо заявили, що після таких дій влади, наступними можуть прикрити їх.

    «Стосунки загострилися після абсолютно необґрунтованих недавніх заяв Олексія Резнікова (віцепрем’єр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій — ред.) і його останніх законодавчих ініціатив… За таких обставин віруючі нашої Церкви (РПЦвУ, – ред.) дуже стурбовані перспективою свободи совісті в нашій країні», — сказав представник РПЦвУ Климент (Вечеря).

    Проросійське джерело «Страна.уа» почало прогнозувати, що буде активізована робота з імплементації норм ухваленого ще за часів президенства Петра Порошенка закону, який зобов’язує перейменувати так звану «УПЦ МП» на «Російську православну церкву в Україні». А також буде зроблена спроба відібрати в РПЦвУ Києво-Печерську та Свято-Успенську Почаївську лаври. Ці прогнози прокоментував митрополит РПЦ в Ніжині Климент (Вечеря). За його словами, у РПЦвУ присутні побоювання, що найближчим часом влада планує імплементувати норми закону про перейменування так званої «УПЦ» на РПЦ в Україні.

    Закон про колабораціонізм – закон проти РПЦвУ?

    Ще більше занепокоєння в московському патріархаті викликав вже згаданий закон про колабораціонізм. І хоч в ньому жодним словом не згадуються конкретні релігійні організації, у московському патріархаті відчули щось неладне і що закон стосується персонально їх.

    Згідно з законом про колаборантів (реєстр. № 5101) у судовому порядку будуть ліквідовувати релігійні організації, політичні партії, ЗМІ та громадські організації, що були причетні до підривної діяльності, спрямованої на знищення незалежності та суверенітету України. Такий чудовий і проукраїнський закон вкрай потрібній Україні, яка воює з російським агресором і потерпає від проросійської п’ятої колони. Проте в РПЦвУ іншої думки.

    Інший «експерт», колишній голова Державного комітету у справах національностей та релігій у 2009–2010 роках Юрій Решетніков назвав «небезпечним» ухвалення законопроєкту, який передбачає припинення у судовому порядку релігійних організацій за колабораціонізм і дії спрямовані на посягання незалежності України чи невизнання фактів агресії РФ. Решетніков фактично поставив знак «дорівнює» між колабораціонізмом і РПЦвУ, бо зауважив, що «автори законопроєкту (про колабораціонізм, – ред.) керувалися своєю ненавистю відносно УПЦ (РПЦвУ, – ред.)».

    Такі думки «експерта» із радістю потрапили у всі ЗМІ РПЦвУ, в тому числі офіційні, і звісно ж без згадки колаборантських діянь служителів цієї церкви в ОРДЛО та тимчасово окупованому Криму. Так, офіційний веб-сайт РПЦвУ проігнорував свіжий прояв такого колабораціонізму проти України. Їхній єпископ Калінік місяць тому освятив бойову хоругву на ракетний військовий корабель «Грайворон» Збройних Сил Російської Федерації. Це тільки останній гучний епізод, а таких десятки сотень. Про що не будемо тут докладно писати. (Детальніше: чому РПЦвУ боїться закону проти підриву державного суверенітету України).

    Ані «експерти» Решетнік і Бортнік, ані єпископ Климент (Вечеря), ані митрополит Онуфрій (Березовський), ані єпископ Віктор (Коцаба), ані митрополит Антоній (Паканич) не засудили такі колабораціоністські дії свого колеги єпископа Калініка, якого Онуфрій, до речі, пару років тому висвятив у Ніжині. Йде свідоме замилювання реальності й підміна понять, як в романі Орвелла «1984». «Війна це – мир», а законодавчі ініціативи проти колаборантів, – це зло і небезпека. «Те що служителі РПЦвУ допомагають РФ це нормально, а ми не російська церква», – вбивається в свідомість українських вірян моспатріархату. І чи виникнуть в цих вірян, після такої боротьби із проукраїнськими ініціативами і промивки мізків, якісь запитання до керівництва РПЦвУ поки не відомо, але судячи із мовчанки, ймовірно ні.

    У Криму освячення ракетних кораблів ЗС РФ, а в Україні «гоніння»

    Поки в Криму успішно освячується російська зброя та особовий склад ЗС РФ служителями так званої «УПЦ» (РПЦвУ), в Україні в Києві організувався і відбувся з’їзд «гонимих». Дійство пройшло в Києво-Печерській лаврі.

    «Гонимих» зібралось близько трьохсот людей, включаючи настоятелів «захоплених храмів». І це якщо вірити, що всі вони були настоятелями «захоплених храмів», а не масовка із навколишніх районів Києва. На підтвердження останнього свідчить неабияка мала явка духовенства РПЦвУ із Волині. Там, до слова, сотні парафій покинули Московську Церкву, про що гарно продемонстровано на карті «гонінь» РПЦвУ.

    Тим не менше із тих сотні «вогників» приїхали лише 5 священників РПЦвУ із Волині.  У зв’язку з цим постає логічне запитання: аде ж ці сотні інших священників РПЦвУ із Волинської області у яких «захоплено храми»? Чому з’явились лише п’ятеро? І чому лише Волинська область? Палає від «захоплень» вся Україна на думку московських єрархів, а з цілої України на зустріч до Антонія (Паканича), з’явилось тільки п’ять.

    Така неявка викриває брехню московського патріархату стосовно ситуації із храмами та їх «захопленнями». Водночас вона свідчить про малий авторитет вищого керівництва РПЦвУ на місцях, по селах, зокрема на Волині, адже в іншому випадку мала б приїхати більша частина духовенства РПЦвУ, а не п’ятеро.

    Вже кількома тижнями пізніше, 8 березня Антоній (Паканич) обдарував аж сімох священників РПЦвУ із Волині, громади яких перейшли в ПЦУ, а ті залишились «вірними до кінця» московському патріархату. Оце наочно демонструє сотні «захоплених храмів». Як зауважив раніше священник ПЦУ Іван Сидор, батько якого служить священником ПЦУ у Волинській області, жодна громада не повернулась назад до РПЦвУ, тому не можна говорити про якесь «гоніння». Він підкреслив, що із 2019 року на Волині в Горохівському деканаті «близько 40 громад РПЦвУ приєдналися до помісної Православної Церкви України. З них – 10 приєдналися разом зі своїми священниками».

    «Мальчіки в трусіках» у виконанні РПЦвУ

    Варто звернути увагу і на виступ під час «з’їзду гонимих» однієї із дружин священників РПЦвУ Світлани Таборовець, яка пожалілась, що храм в її селі захопили, і розпочалась «війна». Попутно вона обізвала Вселенського патріарха «дядьком», якому вже пора вмирати.

    Але як би не плакали і не голосили про «гоніння» в РПЦвУ, існує реальність і українське законодавство, яке дає можливість релігійним організаціям змінити свою приналежність шляхом голосування на зборах. Саме цим і скористались віряни із села, де проживає дружина московського священника. Рішення про перехід в ПЦУ громада прийняла одноголосно за участі близько 600 людей. Проте, як це зазвичай буває, прихильники московської церкви взагалі на збори не прийшли, в тому числі й священник РПЦвУ і його жінка. І тут же розігрується за стандартами картинка «мальчіка в трусіках», де в його ролі виступає священник РПЦвУ і та меншість, що не прийшла на збори в селі. Такі люди дуже цінні для роспропаганди.

    Інша представниця форуму «гонимих», яка теж роздавала слізливі коментарі, ще рік тому у своєму Фейсбуці постила картинки із російською армією, та з надписом «слава російській армії». Про це «Духовному Фронту України» повідомили мешканці села, в якому громада ПЦУ досі молиться на вулиці.

    Прослідковується цікава закономірність: там, де РФ не окупувала Україну, – відбуваються «гоніння» на РПЦвУ, а в тимчасово окупованих Криму і районах Донецької та Луганської областей – все чудово. Ніяких тобі колаборантів, ніяких Зеленських і Порошенків, ніякого ПЦУ, Вселенського патріархату і перейменування. Як то кажуть «їж, пий, живи і молись».

    Щоб виправити таку нерівність і відчувати себе як в «рідній гавані», тобто на територіях, окупованих російськими терористами, очільник РПЦвУ Онуфрій (Березовський) виводить 21 березня, у час Великого посту, на політичні акції своїх вірян. Ставка йде на масовість, щоб показати, скільки людей в разі потреби готові виступати за московську церкву в Україні, за урівнювання життя і законодавства України до стандартів в терористичних «Л/ДНР» і окупованому Криму.

    Кінець світу для РПЦвУ — це візит Вселенського патріарха

    Справа тут навіть не стільки в законах, проти яких так яро почали виступати «аполітична» РПЦвУ. «Русскій мір», як істинний борець проти всього українського, не може не відчувати болючих конвульсій від будь-яких перемог української нації. Одна з таких перемог це здобуття своєї автокефальної церкви, за яку Україна активно змагалась починаючи від першої світової війни. Привітати із 30-тою річницею незалежності й підтримати предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія їде особисто Вселенський патріарх Варфоломій І, від якого православні в Україні отримали Томос про автокефалію. І така чудова подія, як і закон про колабораціонізм, теж викликає погане самопочуття в прихильників життя «як на Росії».

    Вони цього не приховують. Ось що пишуть їхні експерти із телеграм каналу «Правблог»:  «відповідне рішення (вивести вірян на антидержавні мітинги, – ред.) не обмежується тільки рамками протидії законодавчим актам або їх проєктам… Сигнал, на наше глибоке переконання, має набагато більш потужні масштаби. Швидше за все, мова йде про неприйняття (збоку моспатріархату) курсу української влади на стратегічне зближення з Фанаром і, як наслідок, з ПЦУ, підсумком якого однозначно стануть ще більш грубе втручання держави в церковні справи і спроби знищення УПЦ (РПЦвУ)». Проросійські експерти радять Зеленському «задуматись». Вони вважають виступи 21 березня лише підготовкою до широкомасштабних акцій, які зручніше буде проводити влітку. Коли «голос вірних (московського патріархату) не буде почутий», тоді РПЦвУ «піде на нові, ще більш масштабні і потужні, кроки».

    Як ми вже писали, всі ці «розп’яті мальчікі в трусіках» і плачі про «гоніння» мають на меті не захистити РПЦвУ від пресловутих «гонінь», а чинити шалений тиск на приїзд Вселенського патріарха в Україну і на Зеленського, який їздив на Фанар. Як сказав нам у коментарі один з єрархів ПЦУ, візит Вселенського для московського патріархату буде апокаліпсисом і «кінцем світу». Одразу після того, як 16 жовтня 2020 року, президент України Володимир Зеленський запросив Вселенського патріарха до України на 30-у річницю незалежності в РПЦвУ почали говорити про проблеми в Україні, які на їхню думку спричинить цей візит. У грудні 2020 року речник РПЦвУ Данилевич ошелешив заявою про те, що зустріч Володимира Зеленського з патріархом Варфоломієм негативно відобразиться на рейтингу як самого президента, так і партії «Слуга народу». Керуючий справами РПЦвУ митрополит Антоній (Паканич) двічі у публічному просторі звинуватив Володимира Зеленського у нібито порушенні Конституції, яке Паканич вбачає саме у запрошенні Вселенського Патріарха до України.

    Самі ж експерти РПЦвУ прогнозують, що із патріархом Варфоломієм приїдуть інші предстоятелі Православних Церков. Ймовірно у РПЦвУ бояться нових визнань автокефалії Православної Церкви України.

    Також візитація має наочно продемонструвати, хто такий митрополит Онуфрій для Вселенського патріарха, який у 2019 році позбавив весь єпископат РПЦвУ, що не прийшов на Об’єднавчий собор, титулів.

    У московському патріархаті переконані, що жодна політична чи громадська сила в Україні не здатна, подібно РПЦвУ, «одномоментно вивести на вулицю, як мінімум, кілька сотень тисяч людей». Хоча речник РПЦвУ Миколай Данилевич говорив про два мільйони і попросив Духовний Фронт України не перебільшувати.

    Тобто на сьомому році війни, РПЦвУ відкрито виступає проти всіх проукраїнських ініціатив, законів, рішень Української влади і водночас прислуговуються окупаційній владі в ОРДЛО та Криму. Мало того, вони втручаються і в стосунки Офісу Президента Зеленського із Вселенською патріархією. У Зеленському РПЦвУ намагається розгледіти Порошенка, який теж регулярно їздив до Патріарха Варфоломія.

    В останньому зверненні «гонимих» вірян РПЦвУ вони вирішили перекласти вину за всі свої програні справи у судах щодо переходів у ПЦУ особисто на президента України Володимира Зеленського і також порівняли його із Порошенком. Настоятель парафії в Тернопільському селі Катеринівка священик РПЦвУ Сергій Гладун розповів, що віряни РПЦвУ сподівалися, що новий президент Володимир Зеленський, «за якого вони голосували, зупинить утиски старої влади… й захистить права» московського патріархату в Україні. «Але такого поки що не сталося», — констатував служитель РПЦвУ.

    Тобто утисками старої влади віряни московської церкви називають законні переходи громад в ПЦУ, де більшість вірян проголосували за перехід. Більшість переходів потім оскаржуються представниками московського патріархату в судах, де ті зазвичай програють, бо не мають що протиставити протоколам зборів, де чітко видно, що більшість вірян релігійної організації проголосувала за перехід в Українську церкву.

    Саме тому віруючі РПЦвУ звернулися до Зеленського з вимогою «відмінити закон, який змінює назву» так званої «УПЦ (МП)» на РПЦвУ. Бо знають, що таких переходів буде ще більше, коли звичайні пересічні парафіяни дізнаються, що ходять в московську церкву, а не в українську.

    Повторити Чорногорський сценарій в Україні

    У РПЦвУ сподіваються повторити в Україні “чорногорський сценарій”, коли тисячі вірних Сербської православної церкви вийшли проти президента Чорногорії Джукановча і його боротьби за незалежність Чорногорської церкви від Сербії. У московському патріархаті схожа ситуація. Вони виступають проти розриву церковної залежності від Москви, як в Чорногорії від Сербії.

    «Хотілося б, щоб голос наших віруючих все ж був почутий, – сказав Онуфрій (Березовський) у нещодавній своїй заяві. – Тому благословляю в першу неділю Великого посту, коли святкуватиметься Торжество Православ’я (21 березня, – ред.), у всіх єпархіальних центрах нашої Церкви провести традиційні для цього дня хресні ходи і молитовні стояння. Ми з молитвою на устах і святинями в руках повинні пройтися по вулицях рідних міст, для того, щоб засвідчити і нашу вірність Святому Православ’ю, і нашу любов до рідної Української землі – нашої земної Батьківщини».

    Протести в столиці Чорногорії Подгориці, 28 грудня 2020 року / Фото: Радіо Свобода

    Буде особливо кумедно спостерігати, як віряни московської церкви продемонструють свою любов до «земної Батьківщини» перебуваючи в адміністративній підпорядкованості до РПЦ – Церкви країни агресора – Російської Федерації. І чи прийде на стояння і демонстрування «любові до Батьківщини» єпископ Калінік (Чернишов), що нещодавно святив хоругви на кораблі ЗС РФ? Можливо з’явиться протоєрей Сергій Халюта, який благословляв військових РФ на захист «батьківщині»? Ці питання так і залишатимуться риторичними.

    Сам Онуфрій вже продемонстрував «любов до батьківщини». В літку минулого року він закликав не вважати за ворогів терористів із так званих «Л/ДНР», а його єпископи із РПЦвУ освячували пам’ятники «ополченцам».

    Що цікаво «православний комуніст» від РПЦвУ Валентин Лукіяник проводив кілька мітингів проти візиту патріарха Варфоломія в Україну, ще до того, як це було «мейнстрімом» і без благословення Онуфрія. Тим не менше в московському патріархаті чомусь вирішили що справляться і без допомоги Лукіяника. Онуфрій засудив такі його «стояння» і сказав, що не давав на такі акції благословення. Лук’яник своєю чергою подав в «церковний суд» на «Спілку православних журналістів».

    Онуфрій в Чорногорії на Антиурядових мітингах

    Найсвіжіше

    Популярне