Сербський патріарх Порфірій, схоже, не збирається їхати на Фанар — в резиденцію Вселенського Патріархату, першої Церкви в Диптиху. Тим самим він порушує традицію, що склалась в Православ’ї.
Під час зустрічі патріарха Варфоломія із спікером парламенту Чорногорії, 16 січня, Його Всесвятість розповів, що з радістю очікує на, за традицією, мирний візит Сербського патріарха Порфірія, якого обрали в лютому 2021 року після смерті патріарха Ірінея. Останній помер від коронавірусу у листопаді 2020 року.
Порфірій не планує візитів за «нинішніх обставин»
Однак патріарх Порфірій не збирається звершувати мирних візитів після свого обрання. Принаймні такі висновки напрошуються після опублікованої 21 січня інформації на сайті Tanjug, про те, що Порфірій не планує жодних візитів до Вселенського Патріархату, повідомляє наближене до Росії грекомовне видання Ромфея.
Там також зазначається що «Сербський патріархат спростовує публікації грецьких сайтів на цю тему, заявивши, що вона не має нічого спільного з реальністю і що за нинішніх обставин патріарх Порфірій не планує виїжджати за межі Сербського патріархату».
Водночас схоже, що у Сербській Церкві вирішили не поспішати із заявами та не спалювати всі мости, тому посилаючись на пандемію натякнули, що візит на Фанар не відбувся не через небажання Порфірія, чи надання Томосу ПЦУ, а через карантинні обмеження.
Традиція мирних візитів
У Православ’ї, традиційно, коли обирають нового предстоятеля в Автокефальній Церкві він здійснює «мирні візити» і розпочинає їх із резиденції Вселенського патріарха (першого у Диптиху) у Константинополі (Стамбулі).
Нагадаю, що візит московського патріарха Кіріла (Гундяєва) на Фанар відбувся через кілька місяців після його обрання і тривав кілька днів. 27 січня 2009 року Кіріл став предстоятелем РПЦ, а 4 липня 2009 року він прибув до Вселенського патріарха Варфоломія із своїм першим офіційним візитом як предстоятель Московського патріархату. 5 липня обидва патріархи відслужили літургію в Георгієвському соборі на Фанарі і відвідали низку важливих заходів. Крім цього патріарх Кіріл тоді дуже високо оцінив роль Вселенського Патріархату в історії РПЦ і відзначив «спільні історичні корені» двох Церков.
Наслідки демаршу Сербського патріарха Порфірія
Сербська Церква вже давно показала з ким вона і проти кого вона. Нещодавні заяви патріарха Порфірія про російську фінансову допомогу і одночасні дифірамби на адресу очільника РПЦ в Україні Онуфрія наштовхують на фінансову зацікавленість Сербів, а не якісь їхні богословські мотиви. Така собі аналогія з сумнозвісними африканськими кліриками, які просяться в РПЦ через фінансову скруту і практично голод (Про це розповідав єпископ Кенійський). До слова МЗС РФ прямо заявляє, що підтримує Російську церкву в Україні і Сербську Церкву в Чорногорії.
Мало з того, що Сербія в політичному плані проросійська і через неї на всю Європу транслюються фейки, зцементовується імперські наративи в Чорногорії, так щей РПЦ видає кошти Сербській Церкві, під виглядом розбудови святинь, але одразу після цих допомог, лунають похвали Кіріла, Онуфрія і всіх їхніх дій. Натомість надання автокефалії ПЦУ Порфірій називає «порушенням канонів». Хоча самій Сербській Церкві автокефалія також була надана Вселенським патріархатом без всеправославного обговорення. Зауважу, що у ПЦУ у два рази більше парафій ніж в Сербської Православної Церкви, в той час, як населення Сербії лише 6,9 мільйонів.
Водночас патріарх Порфірій мовчить як риба в воді про антиканонічне вторгнення РПЦ в Африку, яке до слова, відбулось без Всеправославного обговорення, якихось консультацій з іншими Церквами. Навпаки, РПЦ (що отримала автокефалію у 16 ст.) самочинно і свавільно вирішила, що має повноваження судити другу у Диптиху Церкву, засновану самими апостолами і яка була автокефальною відпочатку – Александрійський Патріархат. Такі антиканонічні дії, про які вже сказали всі релігієзнавці і навіть в самій РПЦ назвали це порушенням канонів і хулою на Святого Духа, не викликають ніяких негативних реакцій в Сербського патріарха. Він просто ігнорує цю тему, так наче нічого і не було.
Попри нову загрозу військового вторгнення і триваючу російсько-українську війну патріарх Порфірій переживає за Московський патріархат в Україні, який, на його думку, є нібито канонічною церквою. Те що Москва анексувала Київську митрополію після 1686 року Порфірій теж бажає нагадувати чи визнавати, адже не за це йому російські рублі платять.
Останні заяви Сербської Церкви, про небажання візиту на Фанар, хоч і з натяком на пандемію і карантин, вже практично підтверджують існуючу в Сербській Церкві орієнтацію на Москву і поглиблюють розкол, який чинить РПЦ в православ’ї. Все що каже РПЦ, для сербів — закон і канон. Сербам неважливо, що інші Церкви з цим не згідні, як у випадку антиканонічного вторгнення в Африку, чи визнанням ПЦУ, яку визнає вже 4 православні Церкви.
Серби залишаються чи не єдиними хоч якось впливовими союзниками РПЦ на Всеправославному рівні, але і їхня впливовість під питанням, зважаючи на те, що Сербська Церква отримала автокефалію також від Вселенського патріархату. Таким чином, патріарх Порфірій по суті виступає сам проти себе, коли засуджує надання Томосу Православній Церкві України, адже аналогічний томос був колись наданий Сербській Церкві.
Також Порфірій противиться не тільки Вселенському патріархату і ПЦУ, але і Александрійській Церкві, Кіпрській Церкві і Грецькій Православній Церкві, які визнали ПЦУ. Ситуація ускладнюється ще і тим, що РПЦ розпочала нахабно порушувати писані канони Вселенських соборів, самовільно вважаючи всіх навколо розкольниками, хто не підтримує Московської геополітики, прикритої релігійною обгорткою. Це вписується в геополітику Кремля. Судячи навіть із останніх заяв РФ про «провокації української сторони», росіяни змальовують уявний світ, де кругом бандити, хунта, а вони – миротворці, які нібито спасають своїх громадян та мирних жителів від терористів. Хоча все в точності навпаки. Терористами і причиною війни є РФ.
Хто ще стає на сторону РПЦ?
Із реальних союзників РПЦ, залишився лише Єрусалимський патріархат, тай той під питанням, як і Антіохійський. Хоча останній базується в Сирії, де сильна російська військова присутність, він не бажає сильно підтримувати РПЦ, при цьому і не нападає на ПЦУ чи Вселенського патріарха. Зокрема на Амманську зустріч Антіохійський патріарх не прибув. Що стосується Єрусалимського патріарха, то його постійно відвідують то агенти ФСБ, то російські посли, то на його канонічній території за російські рублі оздоблюються Церкви. Щось схоже, як у Сербії. Крім цього, в останні часи збільшились нападки на християн на Святій землі, а сам Єрусалимський патріарх змушений волати про допомогу і говорити про загрозу зникнення християнської присутності на Святій Землі. Не будемо все спихати на руку Москви, але однак, знаючи підлість московитів, не потрібно виключати і цей варіант. Ми навіть писали, навіщо у РПЦ занепокоїлись «небезпекою для християн» в Єрусалимі. Також і релігійний експерт Олександр Єфременко розповідав про миротворчо-окупаційну діяльність РПЦ в Єрусалимському патріархаті.
Що може бути і буде далі?
Сподіваємось, що єрархам Сербської Церкви вистачить розуму і гідності не продаватись за російські рублі, а слідувати традиції Церкви і в недалекому майбутньому ми побачимо візит Порфірія на Фанар. Хоча це вже виглядає як фантастика, а не реальність, адже такий різкий розворот на 360 градусів практично неможливий без зміни патріарха Порфірія.
Ще один чинник, який точно може повпливати на Порфірія – це Москва. Якщо в РПЦ, все ж таки, одумаються від свого курсу на розкол, який поведе за собою і сербів, то і сам патріарх Порфірій відмовиться від такої деструктивної риторики і поведінки.
Незабаром відбудеться суд пентархії (4 найдревніші патріархати і Кіпрська Церква), який може осудити РПЦ і так званої «УПЦ МП» на такому високому рівні. Крім цього у квітні цього року відбудеться мироваріння. На нього мають прибути і ті церкви, що не визнали ПЦУ, ну і сама ПЦУ. Відбудеться спільне богослужіння Літургії, що означатиме сопричастя. Якщо це відбудеться ПЦУ очікують нові визнання, що вже остаточно перевершить рівновагу в православ’ї на користь України і Фанару, а не Кремля.
Не потрібно виключати із уваги і нову військову інтервенцію РФ в Україну, хоча війна вже триває 8 років. З усім тим, нахабне введення військ РФ в Україну не може залишитись поза увагою інших Помісних Церков, що також не зіграє на руку частини Московського патріархату в Україні.
Автор: релігійний оглядач, магістр богослів’я Іван Петрущак
