27 червня виповнюється місяць після собору УПЦ МП в Феофанії, що наробив багато галасу через зміни зі статутом. Останній досі не опублікований. Духовний Фронт України розповість, що змінилось в УПЦ МП після «недоавтокефалії».
Передумови та організація собору
Ще від початку повномасштабного вторгнення в ряді єпархій УПЦ МП на Заході України порушувалось питання про автокефалію. Священники і єпископи самочинно, не чекаючи вказівок з гори, припиняли згадувати московського патріарха Кіріла (Гундяєва), через страх втратити парафії і паству. Поштовхом до цього було невдоволення вірян, які відчувши російську «дружбу» не бажали мати нічого спільного з росією і її Церквою.
Під час підготовки до Собору в Феофанії Онуфрій таємно розіслав листа всім архієреям, у яких просив викласти своє бачення майбутнього УПЦ МП. При чому, першопочатково складалось враження, що в УПЦ МП не хочуть щось міняти, і тому Собор задумувався як конференція – зібрання, а не як найвищій керівний орган УПЦ МП. Саме тому деякі релігієзнавці справедливо характеризували його «збіговиськом».
Організація собору видавалась дуже поспішною, але промовистим стало відсторонення від організації Собору лідера проросійського крила в УПЦ МП – митрополита «Бориспільського» Антонія (Паканича), яке вчинив очільник УПЦ МП Онуфрій (Березовський).
Паканич всіма силами намагався зірвати зміни статуту УПЦ МП і навіть дзвонив у москву та вибачався, що не зміг заблокувати собор. Він отримував від країни агресора інструкції, як діяти, щоб жодних змін в УПЦ МП не відбулось.
Попри це, в УПЦ МП були й антиросійські настрої. Багато вірян УПЦ МП були незадоволені, що УПЦ МП навіть після повномасштабної російської агресії не розірвала стосунків із московським патріархом, який благословляє вбивати українців і виправдовує ці злочини, перекручуючи Біблію і православну віру.
Священники УПЦ МП, які хотіли розірвати стосунки з Москвою покладали великі надії на Собор УПЦ МП в Феофанії і навіть незадовго до нього зібрали майже пів тисячі підписів за церковний трибунал над Кірілом (Гундяєвим).
Як відбувся собор і що ухвалили
На соборі УПЦ МП в Феофанії 27 травня відбулись суперечки між Онуфрієм і проросійським крилом УПЦ МП (Новінський і Паканич). Протодиякон УПЦ МП, спонсор цієї Церкви і нардеп Вадім Новинський звинуватив митрополита Онуфрія в тому, що вони тепер нічим не відрізняються від Філарета, на якого РПЦ наклала анафему.
ЗМІ публікували приблизний діалог між Онуфрієм і Новінським: «Стоп. Це – як? Виходить, наші представники не їздитимуть до Москви? – раптом запитав диякон Вадім Новінський. – Ні, не їздитимуть, – спокійно відповів Онуфрій. – Так ми відділяємося? , – запитав Новінський. – Вірно, відділяємося, – відповів Онуфрій. – Але ж це розкол! Чим ми тоді від Філарета відрізняємося?! У нас є грамота 1990 року, ми маємо діяти згідно неї, не виходити за межі. Ми ж самоврядна церква, – вигукнув Новінський».
На соборі УПЦ МП було зачитування правок до статуту і голосування делегатів за кожну з них. Підготовкою правок займався особисто митрополит Онуфрій (Березовський). Він же їх зачитував і пропонував делегатам голосувати.
За словами присутніх, зі Статуту УПЦ МП було вичищено абсолютно всі згадки про звʼязок з РПЦ. Але оновлений статут так і не був офіційно опублікований. Про його зміни ми говорили на основі публікації файлу архімандритом Кирилом (Говоруном).
Зокрема зі статуту УПЦ МП, забрали пункт про необхідність благословення новообраного митрополита Київського патріархом Московським (благословення – це не затвердження, поза тим). Також – пункт про участь українських єпископів у соборах РПЦ.
Але не все так просто, як здається на перший погляд. Попри вичистку згадок про МП, УПЦ МП не проголосила автокефалію і офіційно не проголосила про свій розрив від Москви. УПЦ МП не відірвалась від Московської Православної Церкви цілковито, як це було заявлено у ЗМІ та деякими оптимістичними священнослужителями з кола УПЦ МП одразу після собору. УПЦ МП продовжує бути з’єднана з усіма Автокефальними Церквами через РПЦ, що закріплено в грамоті Алєксія ІІ про яку і згадує змінений в Феофанії статут. Новий статут УПЦ МП, з одного боку відкидаючи пряме твердження про з’єднаність з іншими церквами через РПЦ (що було раніше прописано в статуті), підтвердив цю з’єднаність непрямо, через посилання на патріаршу грамоту від 1990 р. Як зазначив архімандрит Вселенського патріархату Олексій (Мілютін), для всіх Помісних Церков УПЦ МП продовжує залишатися звичайною єпархією РПЦ. Речник УПЦ МП Климент Вечеря сказав, що «якби ми (УПЦ МП, – ред.) вчора (27 травня, – ред.) проголосили автокефалію, це закінчилося б розколом і глобальною кризою в українському православ’ї».
З іншого боку УПЦ МП шукала, якусь прив’язку, щоб легалізувати зміни до статуту УПЦ МП і тому використовує грамоту Алєксія ІІ, де згадано про «незалежність і самостійність».
Підвішаний статус УПЦ МП видався найоптимальнішим варіантом рішень для Онуфрія і більшості єпископату УПЦ МП. Можливо зміни влаштовують і Москву, яка «з розумінням» поставилась до них в «умовах тиску збоку влади».
Для чого були зміни?
УПЦ МП внесла правки в статут, щоб не потрапити під дію «законів про заборону», як організація з керівним центром в країні агресорі та закону про «перейменування» та уповільнити переходи до ПЦУ. Саме тому, у першому ж пункті статуту УПЦ МП демонстративно сказано, що центр управління УПЦ МП є в Києві, а не в Москві.
Тим не менше, не можна відкидати, що УПЦ МП не зробила нічого для того, щоб реально розірвати зв’язки із Москвою, але це виглядає швидше як загнаний в а кут звір ніж добровільне волевиявлення чи патріотичні пориви. З позитивного – можна назвати поминання Онуфрієм у диптиху – усіх предстоятелів Церков, проте і цей диптих аналогічний РПЦ. В ньому не згадуються предстоятелі Церков, які визнали автокефалію ПЦУ. З усім тим, це краще ніж згадування Гундяєва, як свого предстоятеля і «гаспадіна», попри те, що останній постійно «благословляє» рашистів на вбивства.
Перспективи для УПЦ МП
Навіть така гібридна «автокефалія» не буде визнана в світовому православ’ї, бо є неканонічною. Автокефалію має право надавати лише Вселенський патріарх і в Українському церковному питанні він вже це зробив у 2019 році, надавши Томос про автокефалію ПЦУ і перед цим скликавши Об’єднавчий собор та визнавши архієрейське достоїнство УПЦ КП і УАПЦ. Таким чином, жодні зміни до статуту УПЦ МП не можуть відкрити їм шлях до канонічної автокефалії, окрім як послідувати Томосу про автокефалію від Вселенського патріарха. А зараз УПЦ МП порушуючи канони, незаконно існують в Україні і шукають шляхи, щоб зберегти свою релігійну організацію від державної заборони і переходів до ПЦУ.
УПЦ МП навмисне не спалила всіх мостів, щоб можна було відкотити все назад, як було. Такої думки притримується архімандрит Кирило (Говорун). Він зазначив, «що у новому статуті залишається можливість повернення до практики затвердження нових Київських митрополитів Москвою та спілкування з іншими церквами через Москву. Якщо обставини зміняться».
Реакція Москви на Собор
У самій РПЦ не розцінюють рішення собору УПЦ МП від 27 травня, як «автокефалію» і наголошують, що в УПЦ МП просто нагадали той статус, який УПЦ МП мала ще 30 років тому, тобто УПЦ МП з’єднана з іншими Церквами через РПЦ. Також синод РПЦ висловив жаль через припинення поминання патріарха Кіріла в ряді єпархій УПЦ МП.
29 травня Кіріл в Москві заявив: «Ми з розумінням ставимося до того, що Блаженніший Митрополит Онуфрій і єпископат повинні максимально мудро діяти сьогодні, щоб не ускладнювати життя свого віруючого народу». Того ж дня Синод РПЦ висловив «всемірну підтримку та розуміння архіпастирам, пастирям, ченцям і мирянам УПЦ, що зазнає безпрецедентного тиску».
І це майже вся реакція московської патріархії на «автокефалію» від УПЦ МП.
Пізніше у РПЦ звільнили глави Відділу Зовнішньо-Церковних зв’язків Алфєєв, а вже 7 червня здійснили анексію Кримських єпархій (Джанкойську, Сімферопольську та Феодосійську єпархії). Рішення про захоплення нібито прийнято на прохання самого митрополита УПЦ МП Лазаря (Швеця) та інших місцевих єпископів УПЦ МП, які до цього моменту перестали підпорядковуватись Онуфрію в адміністративному плані. Тобто РПЦ діє за принципом злочинного «Кримського референдуму».
В інших єпархіях УПЦ МП, які знаходяться під окупацією відмовились приймати рішення Собору в Феофанії і продовжили згадувати патріарха Московського Кіріла, як свого предстоятеля і «гаспадіна».
Зокрема такі рішення прийняли у Донецькій і Луганській єпархії «УПЦ» МП. Аналогічно вчинила Ровеньківська єпархія УПЦ МП. І якщо в Криму РПЦ пийняла єпархії УПЦ МП у своє безпосереднє підпорядкування, то на Донеччині і Луганщині Моспатріархія діє за принципом російської федерації. Як «Л/ДНР» поки де-юре не прийняли в склад РФ, так і ці єпархії, поки офіційно не прийняли в склад РПЦ, але де-факто вони вже там і вже заявили про свою прихильність до московського патріарха.
Митрополит УПЦ МП, так званий «Запорізький та Мелітопольський» Лука (Коваленко), який також перебуває на тимчасово окупованих росіянами землях, навіть застеріг від повної незалежності УПЦ МП від Московського патріархату.
Діяльність проросійського крила УПЦ МП після змін до статуту
Попри свій «незалежний від Москви» новий статут, УПЦ МП не відновила комунікацію із українською владою, а продовжує тиражувати заяви та створювати для Москви картинку про гоніння на православ’я в Україні, даючи формальні підстави путіну захищати «канонічну Церкву» (УПЦ МП) в Україні і виправдовувати воєнні злочини рашистів.
Саме так можна розцінювати останні заяви митрополита Антонія (Паканича) до послів ЄС, помісних Церков і президента України Володимира Зеленського про «захоплення храмів», яким він називає приєднання парафій до ПЦУ. Саме так їх трактує речник ПЦУ архієпископ Євстратій (Зоря).
Паканич не відмовився від ордену путіна, безкарно діє в інтересах росії і продовжує свою роботу попри зміни в статуті, які б мали дати УПЦ МП самопроголошену автокефалію.
Цікаво, що російські телеграм-канали дуже радо вітали ці заяви Паканича.
Мовчанка МП з приводу анексії Кримських єпархій
Речник УПЦ МП архієпископ Климент (Вечеря) назвав ледь не актом самозбереження те, що Кримська єпархія побігла напряму до Кіріла. Тобто в УПЦ МП не обурювались захопленню понад 500 парафій, а з розумінням поставились. Що це може означати? Що в УПЦ МП із Московською патріархією існує якась закулісна домовленість. Все це виглядає, як велика театралізована постановка, де публічно легенько критикують Онуфрія і Собор в Феофанії, який, до слова ухвалив такі рішення, які можна дуже легко відкотити назад при бажанні.
Саме тому і сам Онуфрій ніяк не реагує на зраду Кримських єпархій і їхній перехід під РПЦ, але толерує переслідування священників, які приєднуються до ПЦУ разом із парафіями.
Досі не опублікували змінений статут УПЦ МП
В УПЦ МП офіційно не опублікували новий змінений статут УПЦ МП, який був прийнятий на Соборі 27 травня в Феофанії.
Після цього собору в Феофанії Онуфрій дуже сильно хоче добитись від президента України, щоб він не допустив, або придушив в Україні прагнення і волевиявлення людей на місцях, які хочуть змінити конфесійну приналежність. Онуфрій вимагає від Зеленського зупинити переходи парафій до ПЦУ і це все гарно перегукується із заявами Паканича.
Таким чином в УПЦ МП хочуть існувати так, як існували до 24 лютого – початку повномасштабного вторгнення. В УПЦ МП абсолютно не розкаюються за своє перебування в Московському патріархаті.
Так що таки відбулось в УПЦ МП і чого можна від них чекати?
Процеси ще будуть викристалізовуватись остаточно. Лідером проукраїнського крила ймовірно може стати митрополит Онуфрій (Березовський), який на думку вірян УПЦ МП справді не хоче мати спільного з Кірілом і налаштований вести УПЦ окремим шляхом від РПЦ. Березовського російські агенти вже обзивали і писали про «зраду» від «лжемитрополита Онуфрія» і що «суки продажні (тобто УПЦ МП) побігли на розмову з розкольниками».
Надалі УПЦ МП може існувати так, як існувала РПЦЗ в 1930-х роках
Проте, важко прогнозувати, як розвиватимуться події далі, бо навіть на відміну від РПЦЗ у УПЦ МП немає чіткої ідеології і злагодженості серед єпископату. Наразі це швидше шлях, який обрав особисто митрополит Онуфрій і ряд єпископів УПЦ МП із єпархій, що припинили згадувати Кіріла (Гундяєва). Онуфрій зумів ситуативно так організувати Собор у Феофанії, щоб нейтралізувати на ньому впливи і рішення, вигідні промосковській партії. Але не можна сказати, що проросійська партія не вплинула на рішення собору.
Промосковська сторона зовсім була не підготовлена до результатів Собору у Феофанії, оскільки про скликання Собору вони не знали до останнього моменту, а Паканич був відсторонений від організації.
Ось як пише російський телеграм канал «Правблог» пов’язаний з ворожими спецслужбами про собор УПЦ МП: «не забувайте про те, як була проведена вся ця операція із собором у Феофанії. Якою несподіванкою для багатьох вона стала. Як швидко все проводилося і просувалося. Які результати, приголомшливі для непосвячених, були отримані. У перспективі це може повторитися. Тільки вже з темою злиття із ПЦУ».
Митрополит Онуфрій навмисно початково оголосив лише про «зібрання архієреїв, духовенства і мирян», яке вже під час засідання він власним авторитетом зумів неочікувано для багатьох переформатувати у собор, що має повноваження змінювати статут.
Якщо про розкол в середині УПЦ МП, ще зарано говорити, то можна спостерігати вихід митрополита Онуфрія (Березовського) з під контролю і внутрішнє протистояння на цьому грунті, зменшення впливу митрополита Антонія на прийняття рішень і спроби промосковської партії якось повернути статус кво, щоб відкатати ситуацію назад – як було.
Той факт, що митрополит Антоній зробив звернення до міжнародних організацій самостійно від свого імені про «гоніння», засвідчує, що він не може вже впливати на митрополита Онуфрія і підсовувати йому заготовлені тексти. Він змушений починати самостійну власну гру з перетягуванням канату, проте яку вже мало хто підтримує.
Тому, промосковськими силами ведеться тиха робота з кожним окремим архієреєм, із застосуванням матеріальних чинників, щоб сформувати промосковську більшість, досвід і сценарій напрацьовані ще наприкінці 2018 року. Тоді, коли в ручному режимі стримали архієреїв УПЦ МП від Об’єднавчого собору із ПЦУ.
Серед сценаріїв проросійських сил – ізолювати та усунути митрополита Онуфрія від управління УПЦ МП і відновити вплив на ситуацію в середині УПЦ МП. Але в умовах війни РФ проти України та відповідних настроїв у суспільстві це значно вже складніше досягнути, ніж у 2018.
Якщо митрополит Онуфрій утримуватиме надалі ситуацію, то є підстави, що далі будуть подальші рішення на укріплення незалежності УПЦ від МП, хоча цьому чинитиме спротив промосковська фракція на чолі з митрополитом Антонієм (Паканичем).
Чи буде діалог з ПЦУ?
Щодо діалогу з ПЦУ, то про нього ще зарано говорити, до нього поки що не готові в УПЦ МП, які заявили про невизнання хіротоній духовенства ПЦУ. Хоча, в середовищі УПЦ МП є все більше людей, навіть серед архієреїв, які починають висловлюватись за такий діалог, хоч і на певних умовах. Також в УПЦ МП заявляли на Соборі, що статус ПЦУ є неавтокефальним.
Натомість в ПЦУ, ще до собору в Феофанії просили про діалог із УПЦ МП без попередніх умов, що не було виконано. Також Синод ПЦУ вважає, що нема підстав стверджувати, що УПЦ МП припинила бути складовою частиною РПЦ.
Наразі приєднання парафій до ПЦУ і гостра риторика з обох сторін не сприяють налагодженню дієвого діалогу між двома юрисдикціями. Проте, віряни хочуть єдності, яка також вигідна Україні в умовах війни з російським агресором.
Православні українці продовжують збирати релігійні громади і голосувати за приєднання до ПЦУ. І ніякі зміни до статуту УПЦ МП їх не змогли переконати у зворотному.
Є й інша сторона. На неокупованих територіях, в УПЦ МП є окремі парафії, які попри зміни існують так, як існували до цих змін. В ряді храмів (зокрема на Київщині) продовжують молитись за московського патріарха Кіріла (Гундяєва). За словами речника ПЦУ, таким демонстративно займається Антоній (Паканич).
Кожна юрисдикція наразі йтиме власним шляхом окремо, адже ПЦУ не збирається виконувати умов, які поставили їм на соборі УПЦ МП 27 травня. Зокрема – зупинити «захоплення храмів», тобто переходів громад до ПЦУ.
У підсумку, місяць після зібрання у Феофанії показав, що ні релігіне середовище, ні влада, ні український народ не мають жодних ілюзій щодо УПЦ МП. Багатоходівка прорахована і нікого не переконала. Тому, УПЦ МП не ухилиться від відповідальності за численні провокації, співпрацю з окупантами і, зрештою, участь у війні росії проти України.
Текст Духовного Фронту України
