Неділя, 3 Липня, 2022
Бiльше

    Речник ПЦУ впевнений, що заяви Паканича допомагають росії виправдовувати воєнні злочини

    Речник Православної Церкви України, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря) прокоментував для Духовного Фронту України останні заяви митрополита УПЦ МП Антонія (Паканича) до послів ЄС, президента України Володимира Зеленського та предстоятелів Помісних Церков. У своїх заявах Паканич жаліється, що в Україні притісняють УПЦ МП і забороняють діяльність УПЦ МП по всій Україні та зокрема в його Бориспільскій єпархії. По всій Україні, митрополит  Антоній (Паканич) нарахував 36 випадків заборони УПЦ МП.

    «Чи митрополит Антоній вже себе відчуває главою цього релігійного об’єднання (УПЦ МП, – ред.)? Якщо він надсилає листи до керівників Церков, держави і так далі, то з точки зору ділової етики, це є прерогатива глави відповідної організації. Чи митрополит Антоній вважає себе остаточно главою їхнього релігійного об’єднання і де-факто вважає, що він не підкоряється митрополиту Онуфрію? В мене це виникає перше питання – по формі (заяв Антонія, – ред.).

    Якщо говорити по суті, то ключ проблеми Московського патріархату в Україні в повній відсутності комунікації з суспільством і державою. Вони звикли за роки, за десятиліття, що всі свої питання вони вирішують із начальниками з чиновниками, а на думку людей, на думку місцевої громади їм наплювати. То тепер, виникає зворотня реакція. Людям простим, місцевим громадам байдужа думка московського патріархату загалом і митрополита Антонія зокрема. Чому вони не звертаються до відповідних місцевих рад, не спілкуються з депутатами? Може тому, що у цих депутатів і у цих представників місцевої влади є численні питання до них на які вони не можуть відповісти? І тому, ми ж прекрасно розуміємо в який спосіб і як себе завжди поводив Московський патріархат в Україні протягом багатьох років. 

    Ще одне. Дотепер, чи була хоч одна заява з боку керівництва цього релігійного об’єднання і зокрема того самого митрополита Антонія з осудженням захоплення московським патріархатом трьох єпархій в Криму? Розчерком пера в москві відібрали у їхнього релігійного об’єднання (УПЦ МП, – ред.) цілих три єпархії. Це понад пів тисячі релігійних громад. Чи якісь вжиті заходи реагування до єпископів, які вийшли з підпорядкування митрополита Онуфрія? Чи вжиті заходи, щодо цих єпархій? 

    Коли ми зможемо прочитати серйозні вмотивовані засудження з боку того самого митрополита Антонія (Паканича) насильства, яке чиниться над цивільним населенням і зокрема і над віруючими на тимчасово окупованих територіях?  В новинах їхніх рефреном можна прочитати: “від обстрілу постраждав храм чи монастир”, “від бомбардування поранені, загиблі”… Від чийого обстрілу? Чи це є стихійне лихо? Тобто бомбардування і обстріли в їхніх повідомленнях виглядаються як стихійне лихо, яке з’являється саме собою і не має конкретних винуватців. Чому не вказується на росію, як на конкретного і реального винуватця. Вже зараз за певними достовірними підрахунками з тих релігійних об’єктів, які постраждали від російської агресії найбільша кількість це ті, які належать саме громадам московського патріархату — більше ста. Це більше половини від усіх постраждалих релігійних об’єктів. Де критика, звернення до міжнародної спільноти, до росії? Де засудження цих актів? Чи з точки зору перспективи стати гауляйтером московського патріархату в разі очікуваної окупації України росією для митрополита Антонія такі заяви не вигідні?

    Можна ж прослідкувати дуже добре, зараз інтернет мережа допомогає слідкувати. Подивімось всі його заяви починаючи від 24 числа – вони дуже округлі, вони дуже м’які. Той тон, який вони обирають для Православної Церкви України –  жорсткий, колючий і агресивний, ні в яке порівняння не йде з тим, як митрополит Антоній в своїх щоденних зверненнях згадував про росію, в найважчі дні для України, коли вже російські війська стояли під Києвом і нищили Бучу, Гостомель й інші міста і села на Північ від Києва. 

    Коли російські війська нищили храми і вірних на території його єпархії в Броварському районі, де були його заяви? Ось і тому, якщо сказати дуже коротко – це традиційне лицемірство Московського патріархату. Традиційне. Тому, що лицемірство, як спосіб поведінки і цинізм, як спосіб поведінки в структурі саме Московської патріархії, у вихованні чиновників цієї структури глибоко укорінений. Ми це бачимо на прикладі їхнього “велікого господіна і отца” Кіріла. Як він абсолютно лицемірно і цинічно схвалює війну, називає вбивць героями і благословляє їх на подальші воєнні злочини в Україні. Питання: Антоній досі поминає його, як свого “велікого господіна і отца”? Нехай розкаже хто у нього є глава Церкви, замість того, щоб писати звернення… 

    Бо ось всі ці заяви і отакі звернення, насправді це праця на російські наративи. Це частина гібридної агресії проти України і це є створення додаткових підстав для російської федерації виправдовувати свої воєнні злочини на території України. Путін сказав, що він іде захищати православну Церкву від фашистів. Антоній дає йому в руки документи, які використовуються потім пропагандою, як доказ того, що путін правий.

    І останнє, а  свій орден, який він з задоволенням від путіна отримав він досі тримає в шафці? Він від нього не відмовився, йому кров не капає з цього ордену, на його руки? Йому не соромно? Нехай замислиться над цим».

    Найсвіжіше

    Популярне