Російська православна церква (РПЦ) продовжує свою експансію в Африці, намагаючись втягнути цей континент у свою сферу впливу. Відомо, що РПЦ в останні десятиліття вивчала можливості свого розширення на міжнародному рівні і Африка стала однією з пріоритетних територій для цієї експансії. Це може бути позначеною стратегією Кремля, який прагне поширити свій геополітичний вплив у світі. Визнання Александрійською Церквою стало лише нагодою, а не причиною “розколу” вчиненого РПЦ в цьому континенті.
Недавні зізнання митрополита Московського патріархату Леоніда (Клінського), так званого “екзарха” РПЦ в Африці, розкривають нові аспекти московської експансії в африканському регіоні. В його висловлюваннях особливо виокремлюється фраза «Африка — частина “русского міра”» і що РПЦ допомагає африканським країнам з логістикою. Це наштовхує на роздуми про справжні мотиви та наслідки цієї активності РПЦ в Африці.
Такі вислови Клінського свідчать про те, що РПЦ використовує релігійний фактор для політичних цілей Кремля, який намагається зміцнити свою присутність в Африці шляхом використання релігії та “подачок” найнеобхідніших речей таких як вода, їжа, гроші. Мета очевидна – отримати доступ до природних ресурсів Африки та використати її як черговий плацдарм для геополітичної експансії.
Але чи потребує Африка такої “допомоги” від Росії і РПЦ? Чи не стане Африка черговою базою, звідки Росія буде викачувати природні ресурси і залишати після себе розруху й пустку? Чи не загрожує Африці втрата своєї самобутності і суверенності через “братерство” з Росією? Чи не стане Африка об’єктом конфлікту між РПЦ і іншими православними церквами, які не визнають монополії Москви на православ’я і її антиканонічних розкольницьких дій на території Александрійської Церкви?
Насправді Африка потребує справжнього дружнього співробітництва, а не нової російсько-імперської колонізації. Різноманітна Африка потребує різноманітності, а не російської однобокості в стилі “росіянин – значить православний”. Африка потребує свободи, а не підпорядкування й нової брехні роспропаганди і задурювання мізків. РПЦ, яка є одним з інструментів Кремля, не може пропонувати Африці нічого крім ідеологічного “оброблення” місцевого населення і перетворення його на рабів кремлівського режиму.
Вже зараз можна спостерігати, як РПЦ намагається переписати історію Африки, присвоюючи собі заслуги і ледь не заснування християнства на цьому континенті. Складовою цих процесів став також форум Росія-Африка. РПЦ також поширює дезінформацію та пропаганду, намагаючись дискредитувати інші конфесії та демократичні цінності. Не кажучи вже про ганебні образи в сторону ПЦУ, яку митрополит Леонід не може спокійно сприймати.
Крім цього Леонід визнав, що з УПЦ (МП) зараз не потрібно боротись, бо вона частина Російської Православної Церкви, але керівництво УПЦ (МП) поводитися “неправильно” і оцінку цих дій буде давати Синод РПЦ, “коли прийде час”.
Цей єрарх використовує специфічний військовий сленг, наприклад каже про “духовні опорні пункти”. Він також постійно вигадує нові «історичні» довідки й історії, щоб легалізувати злочинні розкольницькі дії РПЦ в Африці.
Це все підтримують роспропагандисти, які розповсюджують дезінформаційні вкиди “екзарха” Леоніда, щоб пояснити слухачам, чому Московська патріархія мала вдертись до Африки і чому це нібито добре. Як тут не спаде на думку, що ФСБ-РПЦ працюють разом, а митрополит Леонід – це наочне втілення цього “союзу” і ймовірно має за своїми плечима підготовку російських спецслужб.
Подальше розширення влади РПЦ в Африці містить і додатковий символічний аспект Кремля – об’єднання навколо “русского міра” у єдиній РПЦ. Але Африку до цього “міра”, який географічно знаходиться через понад три тисячі кілометрів, не так вже й легко приліпити. На допомогу приходить Московська Церква, яка розколює в Африці Александрійський православний патріархат, переманюючи грошима священників в свою структуру.
Присутність РПЦ в Африці також викликає питання про приховані мотиви. Один з важливих аспектів полягає в логістичній підтримці, яку РПЦ заявляє, що надає. Це може містити ланцюг постачання гуманітарної допомоги, інфраструктуру, і навіть набір місіонерів-пропагандистів таких як Георгій Максімов і Андрій Новіков. Особливо беручи до уваги ПВК “Вагнера”, що орудував на Африканських Землях стає ясно, що допомогу росія надавала не просто так, а церкви будувала, як бази.
Як йшлось в наших попередніх статтях, моспатріархат створює єпархіальні центри безпосередньо на місцях баз ПВК «Вагнера» в Африці. А сам митрополит Леонід раніше зізнавався, що однією молитвою в Африці не обійтись, потрібно втрутитись військовим. «Ми розуміємо, що однією молитвою ми там нічого не зробимо…», — сказав Горбачов, додавши, що нібито самі африканські християни просять російські війська втрутитись.
Звісно, що заявам Клінського про підтримку росіян від африканців вірити не варто, як і всім іншим російським говірким головам. Це підтверджує і той факт, що тільки одна із 150 парафій, настоятелі яких нібито перейшли до РПЦ в Африці, підтримала Моспатріархат.
Заява про «руський мир» у висловлюванні Клінського виглядає як спроба легітимізувати імперські амбіції та відновлення впливу Росії як своєрідної гегемонії в цьому регіоні. Такої ж думки богослов Кирило Говорун. Він говорив, що Владімір Путін використовує РПЦ для зміцнення російської присутності в Африці.
Слід також розглянути історичний контекст експансії РПЦ в Африку. Розпочалось все після визнання Александрійською Церквою канонічності Православної Церкви України.
Зазначимо, що Митрополита Феодора (Клінського) заборонено в служінні Александрійською через самочинні і розкольницькі дії на її канонічній території. Також патріарх Александрійський Феодор ІІ перестав згадувати Кіріла (Гундяєва) за богослужінням, через дії Клінського. Це свідчить про злочинну діяльність РПЦ на Африканській землі. Злочини Леоніда міг розглянути суд пентархії. Втім в Московській Церкві не збираються нічого виправляти, а хваляться злочинами, як досягненнями і тим, що змогли переманити на свою сторону декілька десятків бідних африканських кліриків без їхніх парафіян.
Активність РПЦ в Африці викликає обурення не тільки в місцевого Церковного керівництва Александрійської Церкви, але і за її межами, адже у 2022 році предстоятель Кіпрської Церкви засудив вторгнення РПЦ в Александрійську Церкву. На початку 2023 року Леоніда заборонено в служінні в Грецькій Церкві.
Місцевий єрарх Александрійської ПЦ, митрополит Камеруну Григорій розповідав у жовтні 2022 року, що РПЦ діє не тільки зухвало, але використовує “гроші на крові”, адже гроші отримують від російської найманської компанії «Вагнер», яка зараз воює проти України. Це не турбує ні російське духовенство, ні російських представників в Африці. Тобто духовенство, яке бажає долучитись до РПЦ в Африці спокусилось на гроші, а не через “визнання розкольників” й інші богословські аспекти. За словами релігієзнавців, священники в Африці навіть не знають де на карті Україна.
Це підтверджує і той факт, що в так званого Африканського “екзархату” немає місцевого єпископа, і поки що не відбулося жодних хіротоній, навпаки. Вони знаходять тих, кого забороняв Александрійський Патріархат протягом багатьох років, і повертають їх до російської «канонічності» без будь-яких розглядів справи. Як влучно зауважив архімандрит Кирило Говорун, прийняті до РПЦ «африканські клірики, – це в кращому разі декорації, а в гіршому – витратний матеріал». Таким витратним матеріалом для РПЦ вже стали канонічність та загальноцерковна єдність.
Тож повертаючись до наших питань на початку статті, повторимось. Чи потрібна РПЦ в Африці? Після російського православ’я, Африка потроху стає черговою базою звідки Росія викачує природний ресурс і залишає після себе розруху, взамін дає присутність ПВК “Вагнера”, легалізоване рабство і молитви за Кіріла (Гундяєва), якого більшість африканських вірян бачили лише на картинках. До того ж на Кіріла, через підтримку агресії, накладено санкції в ряді країн.
Бачачи розбиті і зруйновані вщент села і міста України до яких доторкнувся “русскій мір”, бачачи як живе Калінінград і Німеччина, можна із впевненістю сказати: “Всьому, що «стає частиною Руського міра», особливо по своїй волі можна тільки співчувати і побажати оговтатись та пошвидше від цього самого «міра» позбавитись”.
Очевидно, що діяльність РПЦ в Африці шкодить інтересам африканських народів. Замість допомоги в розвитку, Росія прагне лише використати Африку у своїх імперських цілях.
Автор тексту: Духовний Фронт України.
