Як він розповів РІСУ, окупанти відібрали старе (з 1892 року) приміщення в с. Кутузівка біля Молочанська, а також сучасне приміщення в самому Молочанську.
“В старому будинку ми довший час проводили церковні зустрічі та інші заходи, а також там діяв спеціально обладнаний притулок для престарілих, в якому ми доглядали одиноких жінок”, — розповів пастор Олексій. Зараз їх перевезли у приватний будинок, де продовжують ними опікуватися.
Згодом окупанти відібрали ще приміщення Менонітського центру в Молочанську, де діяв благодійний фонд, який співпрацював також з іншими Церквами. Спочатку російські військові роздавали від свого імені допомогу, яка там була підготовлена менонітами. Як зауважив Олексій Макайов, ніхто з працівників фонду не погодився на співпрацю з окупантами і їх рейдери “звільнили”. А коли допомога закінчилася, то приміщення передали під осередок партії “Єдіная Росія”.
Загалом до нової фази війни Молочанська менонітська громада нараховувала близько членів 70, а також прихожан, які її відвідували — загалом до 120, а на свята до 150 людей. Більшість з них виїхали, залишилися лише старші особи, які відмовилися евакуюватися.
Для вимушених переселенців було створено шелтер у Запоріжжі та у Мукачеві на Закарпатті.
“Незважаючи на сумну дійсність, наші серця сповнені надії, що Господь чує наші молитви і ми одного разу знову повернемось до українського Молочанська і продовжимо служити Господу та людям у наших церковних будівлях. Молимося і віримо, що Господь підтримає нас у цей темний час”, — впевнений пастор Олексій Макайов.
