У день свята Введення Пресвятої Богородиці у храм екзарх Вселенського патріарха єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) в Андріївській церкві звершив Божественну літургію.
Про це повідомляє Місія “Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні”.
Торкаючись теми дванадесятого свята Введення Богородиці в храм у своїй проповіді екзарх зауважив, що всі свята показують нам як виповнюється пророцтво Боже про спасіння людства. Ми як християни повинні гідно жити, щоб своїм життям звершувати мовчазну проповідь. Ми покликані слугувати живим свідченням того, що ми, християни, покликані до праведного життя. Інші люди, бачачи християн, що щиро живуть згідно з вірою, будуть вчитись від цього прикладу. Такими думками владика поділився з вірними під час проповіді.
«Звичайна традиція, коли маленьких дітей, приносили до храму, для того, щоб присвятити Богові, помолитись, прикликати на них Боже благословення… Зауважмо, одним з основних моментів життя людей і їхнього настрою було змалку присвятити людину Богові. Щоб людина отримала змалечку Боже благословення», – мовив єпископ Михаїл.
За його словами, те ж саме відбувається і в нас, коли ми приносимо дітей до храму, для того, щоб воцерковити їх, для того, щоб охрестити. «Ми бачимо, що у випадку з Пресвятою Богородицею сталась надзвичайна подія – вона зросла гідною для того, щоб стати матір’ю Спасителя світу», – наголосив архієрей.
Але не завжди діти виростають богослухняними, навіть, якщо їх змалечку привчати до Церкви. Це сумні реалії життя.
«Багато з тих, хто змалечку був принесений, до церкви, приходив до неї потім. Але підростаючи поринає зовсім у інший стиль життя. І батьки задаються питанням: “Чому ж таке сталось? Така ж була добра дитина”. Іноді, дитина бачить в Церкві лише виконання певного набору правил. Коли дитина не бачить в нас з вами щирого християнського життя, коли вона бачить в нас формалізм, тоді вона розуміє, що все це, що ми робимо, начебто і не має такого суттєвого значення», – зазначив екзарх Вселенського патріарха.
Єпископ Команський Михаїл звернув увагу на свідоме і щире християнське життя. Ми всі повинні розуміти все що відбувається в церкві, на богослужіннях. Це дуже важливо – щиро ставитись до молитви. Щоб дитина змалку бачила, що це не просто важка повинність: пости, молитва чи виконання інших церковних правил, звичаїв. А що це дійсно свідома і радісна частина нашого життя і особистісного спілкування з Богом.
«Зрозуміло, що ми не зможемо вилучити людину із сучасного життя, — говорить екзарх. — Вона отримує інформацію не тільки від нас, не тільки від батьків, не тільки в церкві, вона отримує інформацію з інших джерел: з мас-медіа і тому подібне. Зрозуміло, що і вони чинять свій влив. Але ми покликані слугувати живим свідченням того, що ми християни, покликані до іншого життя. Покликані завжди робити щирий та свідомий вибір. Зрозуміло і дитина зростаючи, стає особистістю. У неї з’являються свої думки, сформовані нами в тому числі й іншими факторами. Але чим більше щирості буде бачити мала дитина у нас з вами, щодо нашого християнського життя, щодо відношення до Бога, Священного Писання і втілення його в нашому житті, тим більшим авторитетом буде для неї цей аспект. Щоб вона не почула далі — вона все одно матиме для себе за живий приклад, як жили батьки, як жили її друзі, рідні».
Можна сказати, що це стосується не тільки дітей, яких ми намагаємось привертати до Бога, це стосується всіх людей.
«В кожного з нас в житті є друзі, які є невіруючі, які можуть ніколи не чути про Бога, чи не хотіти про Нього чути. Але спілкуючись із щирим віруючим християнином, навіть, якщо він ніколи не проповідує, навіть якщо він ніколи не заводить мову з тою людиною про Христа, про спасіння, людина буде вчитись від гідного життя. Бачачи свого друга – віруючого християнина, який поводиться гідно, людину мимоволі зацікавить, а чому ж він так поводиться? І такий спосіб нашої дії, життя згідно з вірою, буде мовчазною проповіддю, мовчазним впливом і в тому числі на дорослих», – підкреслив єпископ Михаїл.
Він також зазначив, що Церква не дарма встановила святкування пам’яті багатьох святих та подій. Це не просто тому, щоб ми згадували різні історії, а щоб ми прикладали це завжди до себе і розуміли, яке значення це має в нашому житті.
«Щоб кожного року, ми переживали ті самі події і нагадували самі собі – хто ми і як ми повинні жити. Яке значення в нашому спасінні мали ці події. Це не просто набір якихось свят, літературного твору 2000-літньої давності, це жива історія Церкви. Церква живе не в минулому, Церква живе постійно і ми щоразу переживаємо і Різдво Христове і всі Богородичні свята і Пасху Христову в тому числі. Беручи участь в Божественній Літургії ми з вами переживаємо всю Євангельску історію».
«Постараймось, дорогі друзі, щоб наш приклад християнського життя був гідний. Попри наші недоліки і погляди, попри наші помилки. Попри те, що ми часом падаємо, піднімаймося і йдімо далі. Пам’ятаймо, що ми покликані нести світло цьому світові. Не обов’язково виступати з великими промовами. Ні. Кожен з нас може нести світло Христове саме особистим гідним християнським життям. Всі без виключення. Постараймось, щоб кожна участь у будь-якому нашому православному святі, кожна участь у Божественній Літургії, приносила користь перш за все нам, для усвідомлення того, хто ми, як ми повинні жити. Та ідучи з храму, стикаючись з іншими людьми, щоб спілкування наше з ними, приносило і їм користь. Щоб вони бачили в нас взірець поведінки і розуміли, що це взірець не просто тому, що ми такі хороші, бо нас так батьки виховали. Це також має значення. А що для християнського життя головним чинником є наша віра і щира відданість Господу Ісусу Христу. Амінь», – підсумував єпископ Михаїл.
