28 листопада екзарх Вселенського патріарха єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) в Андріївській церкві звершив Божественну літургію у співслужінні священників Віктора Мартиненка та Павла Соколовського.
Як повідомляється на сторінці Ставропігії Вселенського Патріарахату в Україні, після прочитання Євангелія, єпископ Михаїл виголосив проповідь, в якій, на прикладі милосердного самарянина, пояснив як християни повинні ставитись до ближніх своїх, а саме не чекати щось у відповідь за добро іншим людям і старатись не злитись на них і не бажати їм зла, коли вони відреагували не так, як ми очікували.
«Дорогі друзі, знову і знову читаючи сторінки Святого Євангелія, ми з вами переконуємось, що це книга практична. Це не збірка моралізаторських настанов, які треба прочитати, щоб знати, а книга практична. Адже сьогодні, ми бачимо, що до Господа Ісуса Христа підходить законник, не просто пересічна людина, яка ходить в синагогу, а законник, який займався вивченням закону все своє життя, і запитує в Нього здавалося б банальну річ – те питання, яке Господу ставили найчастіше: “Як спастись?”», – йшлось у проповіді.
«Господь не відповів йому нічого нового, – продовжує владика. – Він звертає його увагу на закон і каже: “Що ти читаєш у законі?”. Господь приводить йому слова Святого Писання, в яких написано: “Возлюби Господа Бога свого всім серцем своїм і ближнього свого, як самого себе”. І ось та людина зніяковіла і написано в Євангелії, “бажаючи виправдати себе”, тобто він зрозумів сміховинність свого питання. Він все життя вивчає писання і не знає відповіді на таке просте питання. І він каже: “А хто є мій ближній?”. І тоді Спаситель вчиняє так, як він завжди чинив у тих ситуаціях, коли людям було важко зрозуміти високі Божественні істини. Істини Божественного одкровення. Він (Бог) розповідає йому притчу, щоб у доступній формі пояснити хто є ближній», – зазначив єпископ Михаїл.
За словами екзарха, в цій історії ми ще раз отримуємо свідчення і пояснення, чому Церква закликає нас читати Священне Писання щодня.
«Законник читав Писання все своє життя і все одно в нього залишалось запитання, щось було йому незрозумілим. Йому потрібно було практичне пояснення. Так і ми, читаючи Священне Писання, кожного дня наставляємо самих себе. Наставляємо у Божественному одкровенні, у Слові Божому, не для того, щоб хвалитись, що прочитали Біблію 10-15 разів за життя. Ні. Все що ми читаємо у Священному Писанні, є уроком для нас і закликом для життя, згідно з тим, чого вчить нас Господь», – промовив у проповіді архієрей.
«Ми з подивом відкриваємо для себе, що ближнім нашим є кожна людина, яка трапляється у нашому житті. Господь це показав на антиномічних прикладах. Він взяв до уваги юдея, який потрапив у руки до розбійників, і самарянина», тобто двох ворогуючих народів, які одне одного не любили», — пояснив екзарх, адже юдеї вважали самарян другосортними людьми та не спілкувались з ними.
«Ми бачимо дивну річ, — каже владика, — юдей, який потрапив у біду, отримує допомогу не від своїх одноплемінників, які пройшли повз, подивившись пройшли далі, а від людини до якої, як ми можемо припустити, він ставився з абсолютною неповагою». Можливо юдей і самарянин раніше перетинались і навіть конфліктували, сперечались. Можна це допустити.
«Ми бачимо, що самарянин, який мав повне право знехтувати потребою цієї людини, яка потрапила до рук розбійників, він єдиний, хто допомагає її», – підкреслив екзарх. Самарян відвіз постраждалого в гостиницю і дає свої гроші за нього і юдей, можливо, навіть не чув і не бачив як його привезли до неї, бо був непритомний.
«Саме слідування заповіді любові до ближнього виконав не правовірний, який вважав себе належним до обраного народу Божого, не той хто читав священне Писання, священники, які проходили повз нього, а самарянин, якого зневажали, якого вважали людиною другого ґатунку».
«Велика дуже річ, адже не спілкуючись безпосередньо з постраждалим, самарянин став ближнім йому, і ближче до Бога. На цьому, можна було б завершити. Сказати, який гарний приклад, яка гарна настанова, для нас з вами, для наслідування, аби не одне «але». Людина не постійна у своїй поведінці, людина не постійна у своїх думках, людина не постійна у своїх намірах. І є запитання: “Що робити, якщо ми поступаємо, як самарянин, а людина цим користується?”», – запитав владика.
У відповідь одна із вірянок, що була в Церкві відповіла: «Потрібно іноді казати «ні».
«Правильно, слушна думка. В такому випадку можна вказати людині межі такої поведінки й звичайно ми не можемо наказати іншій людині любити себе, не можемо керувати намірами іншої людини, але ми можемо керувати собою. Як самарянин не мав безпосереднього спілкування з тим постраждалим, ми припустили це, так і тут. Треба дивитись перш за все на себе. На мою думку, – говорить єпископ Команський Михаїл, – в такому випадку достатньо не бажати людині зла, не відчувати до неї ненависті. Іншій людині ми не накажемо, як поступати, як робити, як жити. Але питання залишається для нас: як поступаємо ми? І, отже коли ми поступаємо по-християнськи зі свого боку, коли ми не бажаємо людині зла, коли ми не відчуваємо до неї ненависті, то це, по-перше, дуже великий крок, по-друге, це дуже важливий крок в особистому зростанні. Принаймні з нашого боку ми намагаємось зробити для людини все як найкраще, а решта залишається на її розсуд».
Єпископ Команський попросив зауважити, що притча не розповідає нам про те, що самарянин, який можливо і віддав надлишок витрат начальнику того гостинного двору, він не починає шукати юдея, щоб вимагати від нього подяки, дружнього ставлення, якихось інших преференцій – ні. Він просто допоміг і пішов.
«Ось так і нам залишається допомагати в нашому житті людям, які трапляються на нашому життєвому шляху, наскільки це можливо. Не важливо, чи подякують нам, не подякують, будуть до нас ставитись приязно, чи не приязно, дружньо чи вороже, – ми зі свого боку покликані поступати так, як цей милосердний самарянин. Хай Господь кожному з нас дасть сили, не злитись, коли нас не розуміють, дасть нам розуміння до інших людей і не ненавидіти інших людей, коли вони поступають так, як ми не очікували. За все дякувати Богу і завжди пильнувати за собою, чи поступаємо, ми так, як самарянин, чи любимо ми ближнього свого. Ось це головне питання в нашому житті. Амінь», – підсумував екзарх Вселенського Патріарха єпископ Михаїл.
