Це відбувається щороку більше десяти років. Хресні ходи християн різних юрисдикцій (УПЦ МП і тоді УПЦ КП) на День Хрещення Русі. Але з 2016-го року щось змінилося. Настрій. Перші роки війни вірним Моспатріархату дуже старалися нав’язати думку, що вони ображені погіршенням відносин суспільства і влади. 2018-й посилив це почуття. Здавалося, що автокефальний процес загострив бажання священноначалія МП блиснути чисельністю і мобілізувати вірних в «страшні періоди гонінь». «Гнані єпископи» приїжджали при цьому на молебні на машинах преміум-класу. І, звичайно, був присутній елемент порівняння з автокефальними церквами.
«Наш хвіст довший і товщий», – напівжартома заявив за підсумками хресноі ходи в 2018-му році один з офіційних спікерів УПЦ МП. От не пам’ятаю, чи відповів хтось відомому столичному протоєрею, що «хвіст» КП молодший і популярніший.
Православна Церква України свою хресну ходу проводить в форматі минулого ковідного року. Боїмося осінньої хвилі ковіда. Бережімо людей. І небезуспішно. У порівнянні з МП, наші втрати і кількість перехворілих були відчутно меншими, і наші монастирі не стали розсадниками пандемії. Та й якщо порівнювати «кількісні характеристики» автокефальної та промосковської юрисдикцій, то можна говорити і про інші цифри, в перерахунку на людей: відсоток відомих священиків, які залишили МП, відсоток іноземних мов, відсоток волонтерів, відсоток (вибачте) єпископів, помічених в сильно неєвангельських способах життя. Вгадайте з трьох разів, на чию користь буде порівняння з цього списку. Список можна продовжувати, але не буду. Мені здається, що куди важливіше в день вашого і нашого Володимирового хрещення говорити про загальні речі. Про те, що ми співгромадяни однієї країни і люди однієї віри.
Минулий ковідний рік виключив масові ходи. Але в 2021 році все повернулося на круги своя. В тому числі, і підготовки до Хресного ходу. У мене була, так і залишається надія, що хода християн УПЦ МП буде тим, чим хода замислювалися, ще коли УПЦ МП мала вагу і авторитет – святом Дня освітлення нашої землі світлом християнства.
Днями на одній зі сторінок своїх ФБ-підписників побачила статус, що УПЦ МП готує Хресну ходу, як генеральну репетицію неприємностей перед приїздом Вселенського патріарха.
Зізнаюся, що спочатку не дуже-то повірила. Розцінила як надлишкові страхи націонал-патріотів і активістів. Вирішила поцікавитися сама. По-перше, попросила в соцмережах відгукнутися тих священиків УПЦ МП (серед них є симпатики ПЦУ), яких організовують на поїздку до Києва (чи месиджі проти приїзду патріарха). По-друге, вивчила сторінку ініціативної групи, громадської організації «Миряни», афілійованої з УПЦ МП. По-третє, звернулася до самоі митрополії. Там, зокрема, я питала – чи будуть учасники Хресноі ходи озвучувати недружні до Його Всесвятості патріарха Варфоломія гасла, вимагати під час Хресної ходи від влади відкликати візит Вселенського патріарха, як це було на одному із заходів в українського парламенту? Чи поширюють церковні керівники серед кліру та віруючих настроі та месиджі, які прямо і побічно спонукали б їх перешкодити урочистостям у зв’язку з приїздом Вселенського патріарха?
І, нарешті, прямо запитала: «Як ви прокоментуєте думку, що святкування Хрещення повинно стати «репетицією, на якій ви відпрацюєте протести», які збираєтеся повторити в серпні під час вищезгаданих свят?» (На момент написання матеріалу відповіді не прийшло).
І, попереджаючи звинувачення УПЦ МП. Я підтримую і спільну молитву, і хресні ходи (з поправкою, що літнім людям краще все-таки не їхати в спеку, а походити в своїй єпархії, але це таке). Масові зібрання релігійних громад – це нормально, демократично, це дух молитви і взаємної солідарності.
Єдине, що мене хвилювало – чи не будуть підігрівати настрої проти приїзду його Всесвятості, чи не стане ця хода «солідарністю дружби проти» навіть не Православної церкви (це добре, ми звикли і віримо, що пройде), а проти Вселенського патріарха – духовного лідера і літньої людини, який неймовірно дорогий мільйонам українців.
Що з’ясувалося? За нашими даними, паломників таки збирають. Є рознарядка по парафіях, організують автобуси: за одними даними – на 2 дні (27 і 28 липня), за іншими – тільки на 1 день (28 липня). За все платять в одних єпархіях – начебто Новинський і ОПЗЖ, в інших – офіційно митрополія УПЦ МП (за фактом, швидше за все – вищезгадані персонажі). Люди, в принципі, розуміють, навіщо їдуть, і з батюшкою не сперечаються – для них немає протиріч внутрішніх. Треба – значить треба. Крім того, це все-таки привід потусуватися в натовпі, переконатися, що «нас багато, а ПЦУ маргінали».
На сторінці групи «Миряни» в цей самий час митрополія підтягла «експертів». Або людей безпринципних, так чи інакше пов’язаних з Медведчуком, або старіючих письменників з руского міра, ніколи раніше не помічених в церкві, але швидше за все – небезкоштовно працюють проти приїзду його Всесвятості, і намагаються дискредитувати патріарха цитатами, типу – Вселенський патріарх діє, «як звичайна людина, яку цікавить нерухомість, чужі храмові споруди, що йому не належать, влада». Чисто технологічно, тут цікава підміна: єпископи УПЦ МП (за винятком зовсім маргінального запорізького Луки) і благочинні (менеджери середньої ланки) тепер відкрито не виступають проти Його Всесвятості, а підключають «балакучі голови».
Цей матеріал виходить вже за кілька годин до того, як вірні УПЦ МП з єпархій сядуть в автобус для поїздки на Хресну ходу. У нас немає доказів, що в автобусах буде накачування проти «безбожної влади» та приїзду «стамбульського єретика». Ми сподіваємося і хочемо вірити, що цього не буде, і що це буде свято, щоб помолитися, а не для того, щоб в самих собі ростити неприязнь до своїх співгромадян і одновірців.
Ну, ОК, давайте – по суті претензій останніх років. Можна спробувати відстояти своє і викинути з назви УПЦ МП приставку Московський патріархат. А що це змінить? Адже саме під час таких поїздок і походів яскраво виявляється – Московський ви по духу патріархат. Повторюєте ви гасла Москви – або ви православні українці, яким боляче від того, що відбувається на Донбасі, де гинуть захисники України. Чи будете ви ображати одного з найавторитетніших духовних лідерів православного світу приставками «стамбульський» – або будете пам’ятати, що це духовний лідер, чиї предки століттями поставляли сюди митрополитів. Чи будете ви збирати образи на те, що частина ваших віруючих співгромадян вийшли з ізоляції і перебувають в канонічному полі Вселенського православ’я – або по-християнськи вибачте їм те, що це сталося не так, як хотіло ваше церковне начальство. (Воно насправді – не дуже-то хотіла).
А ми зі свого боку – давно пробачили і вам, і їм дворічну суєту і спроби перешкодити нашому визнанню. Зараз (непублічно) священики УПЦ МП і ПЦУ разом відспівують померлих. Це трапляється експромтом, тільки так рідні померлого поєднують його останню волю і свою конфесійну приналежність. Експромтом і без скандалів. Експромтом, але промислітєльно, як сказали б в Моспатріархате. Так чому, молитовно підтримуючи людину при смерті, нам тепер не спробувати хоча б духовно, дистанційно – разом посвяткувати народження? Народження нашої Русі для християнства. Думаю, що майже кожен вірний ПЦУ готовий в цей день молитовно згадати своїх знайомих з УПЦ МП. Власне – про подолання розділення церков ми і так просимо за літургією. І ми будемо вважати солідарністю і проявом любові, якщо ви не будете ображати ні нас, ні Вселенського патріарха. Нехай це буде вашою інвестицією у вічність. Адже якщо не ми, то наші діти і внуки точно будуть молитися разом. Хіба погано?
