Скандал навколо створення меморіалу “Бабин Яр” вкотре піддався розголосу. Ініціативна група, яка відстоює реалізацію державного проєкту меморіалізації, поскаржилась на небажання столичної влади проводити громадські слухання. Вони наполягають, що Київрада та КМДА на чолі з мером Віталієм Кличком усіляко лобіюють проєкт, який фінансують російські олігархи. І поки влада готується віддати землю сусіду-агресору, активісти та частина депутатів закликають громадськість долучитись до самостійного проведення слухань і зберегти українську історію.
Як передає “Киеввласть”, 21 липня в Українському кризовому медіа-центрі відбувся брифінг на тему “Меморіал “Бабин Яр” – чому влада ігнорує громадськість і лобіює російський проєкт”.
25 січня 2021 року Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” презентував художню концепцію майбутнього музейного комплексу в Києві, що складається з синагоги, центру реабілітації, інсталяцій та освітніх просторів. У пресслужбі центру зазначили, що над концепцією працювала міжнародна група з-понад 20 авторів під керівництвом художнього директора Меморіального центру Іллі Хржановського. Спонсорами проєкту є російські бізнесмени Михайло Фрідман, Герман Хан, Павло Фукс. Пізніше до них доєднався українець Віктор Пінчук.
Водночас відомі діячі мистецтва, учені, громадські активісти звернулися до мера столиці і Київради з відкритим листом, в якому закликають не підтримувати “російський” проєкт меморіалу “Бабин Яр” і не передавати йому землю в користування.
У квітні представники громадськості зареєстрували електронну петицію, де вимагають від керівництва Києва “не підтримувати приватний “російський” проєкт (Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”), оскільки це суперечитиме законам, міжнародним угодам України та загальнолюдським моральним нормам, а замість цього – відкрити широке громадське обговорення державного українського проєкту комплексної меморіалізації “Бабиного Яру” та прийняти на його основі відповідні рішення до 80-х роковин трагедії”.
21 липня у Київській міській раді мали відбутися громадські слухання з українського проєкту комплексної меморіалізації “Бабиного Яру”, ініційовані групою громадських активістів – науковців, політиків, журналістів, громадських діячів. Але міська влада відмовила Ініціативній групі в організації слухань.
В ході брифінгу члени Ініціативної групи розповіли про своє ставлення до позиції КМДА і про стан подій щодо протистояння “російському” проєкту меморіалу.
Учасник Ініціативної групи “Першого грудня”, співпрезидент Асоціації єврейських громадських організацій та общин України Йосиф Зісельс:
Тричі для проєкту меморіалу депутати намагались виділити землю. І тричі депутати від партії “Європейська солідарність”, “Батьківщина”, “Єдність” та частина “Голосу” блокували ці рішення та вимагали від Віталія Кличка проведення громадських слухань щодо українського проєкту меморіалу. Він не хотів цього слухати і був готовий провести слухання щодо “російського” проєкту. Але жодних слухань досі не відбулось. Ми створили Ініціативну групу, яка зібрала 2 500 “живих” підписів киян під зверненням до КМДА та Київради для проведення слухань щодо українського проєкту. Нам відмовили із дивним формулюванням – не їхня компетенція. Хоча виділення землі і лобіювання проєкту – їхня. Нехай так, але заборонити проводити ці слухання вони нам не можуть. І ми продовжуватимемо роботу для їх проведення, аби всі кияни почули про український проєкт. Кожен народ має свою культуру пам’яті, яка формується впродовж його генезису. І коли народ здобуває свою державу, ця культура пам’яті починає перетворюватись на політику пам’яті цієї держави. Всі значні проєкти, як то: Музей Голодомору, Музей Революції Гідності, Музей Майдану, Музей Голокосту і Бабиного Яру повинні бути похідними від цієї культури і політики пам’яті. І якщо українське суспільство визначилось, воно на боці українського проєкту, то міська влада своїм рішенням показала, що вона на боці “російського” проєкту. Ми цей проєкт розглядаємо як ще один аспект гібридної війни Росії проти України.
Наразі ми маємо один український проєкт. Він має дуже гідну концепцію меморіалу. У 2018 році були презентації на різних рівнях. Потім – внутрішнє і зовнішнє рецензування. Він є у вільному доступі і кожен може з ним ознайомитись.
Народна депутатка України (“Голос”), громадська діячка Соломія Бобровська:
Це величезна масштабна акція іншого фронту, яку українці десь прокліпали, проспали, можливо, свідомо підтримуючи на високому рівні, навіть президентському. Такі речі мали бути зарубані та прибрані на корені, але так не сталося. Більш того, в регіонах людям важко пояснити, в чому небезпека. Київ – столиця і зовсім інший світ для багатьох. Але питання переходить у культурну площину. На противагу проєктам рішень Київради щодо виділення землі під “російський” проєкт, у парламенті також зареєстровані постанови. Одна щодо виділення із бюджету близько 300 млн гривень для реалізації державної концепції “Бабин Яр” в Києві. Та постанова щодо відзначення роковин пам’яті “Бабиного Яру”. Поки вони не прийняті до розгляду, але у вересні до цього можливо повернуться.
Народний депутат України (“Європейська Солідарність”), екс-голова Українського інституту національної пам’яті (2014-2019) Володимир В’ятрович:
Тема “Бабиного Яру” є цілком моєю темою. Коли я був на посаді керівника Українського інституту національної пам’яті, нам вдалося багато зробити для цього. Було створено цілу низку проєктів. Це і концепція, яку підготували експерти Інституту історії України за ініціативою нашою інституту. Держава почала відігравати дуже важливу роль у меморіалізації “Бабиного Яру”. Але, на жаль, ці процеси зупинились. І зараз розвертаються у протилежний бік. Позиція Офісу Президента і безпосередньо Володимира Зеленського – публічна підтримка “російського” проєкту. Є так само сприяння з боку київської міської влади і мера. У нашій постанові, яка є у Верховній Раді, щодо меморіалу “Бабиного Яру” чітко прописано положення щодо неприпустимості участі у проєктах представників держави-агресора. Вона пройшла схвалення комітету, але після дзвінка з Банкової тим же комітетом її прийняття було зірване. Наразі її просто бояться вносити до порядку денного. Ми дійсно боїмося, що у залі буде мобілізовано проросійську більшість на підтримку “російського” проєкту. Дуже шкода, що немає підтримки з боку української влади. Але більш прикро, що вона заважає реалізації українського проєкту. Ми можемо сподіватись тільки на підтримку громадськості та небайдужих українців.
Політолог, член Координаційної Ради “Руху опору капітуляції” Михайло Басараб:
Коли влада не чує суспільних настроїв, зазвичай це не дуже добре закінчується для влади. У кращому випадку це призведе до дострокових виборів, у гіршому – до сценарію, за яким закінчився строк Януковича. Якщо сьогоднішні можновладці не почнуть дослухатись до думки громадськості, матимуть такий самий фінал. Фонд демократичної ініціативи ім. Ілька Кучеріва провів соціологічне дослідження громадської думки щодо цієї проблеми. Перший основний висновок – 76% українців вважають, що проєкт “Бабиного Яру” – це державна справа, а не справа місцевої влади чи групи певних осіб. Так само вони вважають, що проєкт меморіалізації має відбуватись за фінансової підтримки і участі держави. До прикладу – лише 6% респондентів вважають, що він має фінансуватися за підтримки приватних осіб з України. І лише 4% вважає, що це припустимо робити за фінансування представників інших держав. В даному випадку ми маємо абсолютно російський проєкт, який фінансується кремлівськими олігархами. Там немає незалежних олігархів, вони усі від ковпаком Путіна. Також опитані респонденти сказали, що засуджують можливість фінансування проєкту російськими олігархами. За цими індикаторами ми бачимо переконливу позицію українського суспільства у несприйнятті приватного проєкту, який реалізується за кремлівські гроші опосередковано через кремлівських олігархів. Таким є висновок дослідження і влада має це почути.
Професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, колишній Міністр освіти і науки України (2014-2016) Сергій Квіт:
Приводом для нашої дискусії стала відмова столичної влади у проведенні громадських слухань з приводу українського проєкту. Дуже важливо, аби ця інформація розповсюджувалась через медіа, щоб її чули суспільство, депутати. Саме депутати Київради будуть голосувати чи не голосувати за надання землі “російському” проєкту. Якщо земля буде надана, то це буде приватна російська територія і люди, які керують цей проєкт, вже не будуть ні з ким радитись. Що вони там зроблять – невідомо. Цей “російський” проєкт надзвичайно гібридний, він змінюється кожного разу, коли пан Хржановський виступає, постійно щось додає. Зокрема, якісь тези, які притаманні українському проєкту. Я добре розумію цю психологію – ми скажемо все, що ви хочете почути, тільки проголосуйте, а далі ми вже з вами розмовляти не будемо. І зверніть увагу, що коли там з’явився Хржановський, звільнився керівник проєкту, громадянин Нідерландів. Він сказав, що не хоче мати з цим справи. Також звільнилась більша частина первісної команди, яка там працювала. Український проєкт дуже делікатний, він не передбачає забудову тих місць, які пов’язані з розстрілами, зі шляхами, якими вели на розстріли, місцями, де знищували трупи і так далі. А “російський” проєкт у пресі пов’язують із “рольовими іграми”. Етичний компонент тут дуже важливий. Тому ми наполягаємо на відкритості. Зокрема, на проведенні слухань, які ми проведемо самостійно. Не треба українцям закривати рота.
Політик, депутат Київської міської ради (“Європейська солідарність”) Сергій Таран:
Звісно, є багато запитань до міської влади. Але я вас маю запевнити, що позиція депутатів є дуже різною. Можу точно сказати, що фракція “Європейської солідарності” у Київраді завжди чітко і безальтернативно пітримувала український проєкт. Ми взагалі вважаємо дуже дивним, що на восьмому році війни в Україні можуть говорити про фінансування будь-яких проєктів за російські гроші, при чому від наближених до Путіна оліхаргів. І ці питання мали б обговорювати не ми, а органи державної безпеки. Та, на жаль, цього не відбувається. Ми зараз бачимо багато скандалів, пов’язаних із російськими артистами, які хочуть виступати в Україні. А тут йдеться не про разовий виступ, а про створення стаціонарних об’єктів на території столиці України, які будуть пропагувати бачення української історії в Кремлі. Друга позиція, на якій ми наполягаємо у Київраді, – будь-які дії на території “Бабиного Яру” мають бути погоджені з громадськістю, широко обговорені і не були закамуфльовані під різні рішення, які зараз деякі партії намагаються протягнути. Дуже часто від опонентів у Київраді ми чуємо, що насправді питання “Бабиного Яру” це не питання Києва. Мовляв, Київ має займатись господарськими питаннями, а тут, подумаєш, землю комусь виділили, не політизуйте. Так я вважаю, що це питання потрібно виводити на загальний політичний рівень. Те, що відбулось у “Бабиному Яру” під час Другої світової війни – це не київська історія. Навіть не українська, вона всесвітня. І це про те, як Україна буде виглядати у світовій історії. Тому про це потрібно говорити публічно і зробити все, аби українську історію писали ми, українці, а не наш сусід-агресор.
