Через загострення ядерного шантажу з боку росії в Україні повідомили про запровадження нових сигналів тривоги, що сповіщатимуть про різні види небезпеки. Зокрема, в разі хімічної небезпеки подаватиметься звук церковних дзвонів, а при радіаційній небезпеці лунатиме набат.
Що це за дзвін і як його вирізнити? Пояснюють у Православній Церкві України.
Набатний, або суцільний дзвін – це безперервні, часті удари у великий дзвін. Так, на сполох, здавна били під час тривоги, викликаної пожежею, повінню, нашестям ворогів тощо. Били в набат зі Свято-Михайлівської дзвіниці у Києві у грудні 2013-го, коли братія повідомляла про силовий розгін мирних протестувальників на Майдані. До цього набат цього монастиря лунав у ХІІІ столітті, коли сповіщав про атаку Києва монголо-татарською навалою.
Слово «набат» потрапило до нас, ймовірно, через посередництво тюркських мов з арабської. Там «naubât» означало вартові барабани, в які били перед будинками знатних осіб.
Церковні дзвони з давніх часів у багатьох випадках пов’язувалися з важливими подіями у житті нашого народу. Храмів на нашій землі було багато, тож окрім богослужбових цілей, саме церковними дзвонами скликався народ на віче, сповіщалося про якусь небезпеку чи нещастя, наприклад, про пожежу. Дзвонінням вказували шлях тим подорожнім, хто заблукав у негоду. В трагічні для країни дні дзвонінням закликали народ на захист рідної землі. Церковним дзвоном також повідомлялося народу про перемогу і віталося переможне повернення полків з поля битви тощо.
Перемога над ворогом і повернення війська з війни сповіщалися радісним, урочистим тридзвоном у всі дзвони. Тож молімося за те, щоб якнайшвидше в усіх храмах нашої України, з усіх дзвіниць лунав переможний тридзвін!
