Відносини між Українською Православною Церквою (Московського патріархату) та Російською Православною Церквою Закордоном викликають багато запитань у суспільстві, особливо в контексті російської агресії проти України. Під час російської повномасштабної агресії в Україні дії і вислови єрархів УПЦ (МП) свідчать про їхнє ставлення до цієї війни.
Так, офіційні вітання, які отримав митрополит УПЦ (що в єдності з МП) Павло (Лебідь) від предстоятеля РПЦЗ митрополита Миколая, свідчать про те, що відносини між УПЦ (МП) та РПЦЗ (Російської Православної Церкви закордоном) залишаються тісними і дружніми, попри заяви про „незалежність“ УПЦ (МП) від РПЦ. Вітання опубліковані на synod.com
«У сонмі святителів і преподобних врученої Вам стародавньої обителі – сумників про віру та народ, улаштовувачів та охоронців благочестя й стародавніх традицій – яскравими зірками сяють імена численних чудотворців. Нехай же вони, близькі серцю братії та віруючих людей заступники, будуть Вашими особливими помічниками та посередниками, а їхнє подвижницьке життя – дороговказом у нинішні складні часи», – написав предстоятель РПЦЗ.
Ці привітання викликають питання щодо дружніх відносин між УПЦ (МП) та РПЦЗ, особливо в контексті російської агресії та підозрах у колабораціонізмі митрополита Павла. Детальніше розповімо в аналітиці від Духовного Фронту України.
Висловлення „скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти“ має велике значення в політиці та дипломатії. Його можна застосувати і до взаємовідносин між Церквами та єрархами. Привітання першоієрарха РПЦЗ митрополит Східно-Американського і Нью-Йоркського Миколая до митрополита Павла може бути розглянуто як прояв підтримки та знак дружби. Це свідчить про певні зв’язки та співпрацю між ієрархами УПЦ і Російської ПЦ Закордоном. Тісні контакти з РПЦЗ, яка підтримує агресивну політику Росії, говорять про спільні погляди УПЦ (МП) та РПЦЗ. Наявність таких контактів опосередковано показує, що „незалежність“ УПЦ (МП) з РПЦ не є повною і щирою. В іншому ж випадку Москва прокляла би усіх „розкольників“ із УПЦ (МП).
Факт того, що митрополит Павло не коментує привітання та ігнорує їх, може свідчити про складну ситуацію, в якій перебуває УПЦ (МП). Зараз їй грозить загальна заборона через підпорядкування Москві, а тут, щей надходять привітання від представників РПЦ.
Чому митрополит Павло нічого не коментує? Він намагається уникнути шуму через це, адже розуміє реакцію громадськості на такі привітання. Також Лебідь не хоче погіршувати вже і без цього складну ситуацію в церковному середовищі, зокрема кримінальну справу над ним про колабораціонізм. До слова, нещодавно митрополиту Павлу висунули нові звинувачення.
Ігнорування митрополитом Павлом таких вітань ще більше нагадує про його лояльність до російської позиції. Це свідчить про небажання різко засуджувати дії Росії і розривати зв’язки з проросійською РПЦЗ. Факт того, що митрополит Павло перебуває під домашнім арештом у справі за виправдування російської агресії, створює додаткові запитання про можливі мотивації його дій та відсутність реакції на вітання від РПЦЗ.
Історичний контекст
Перш за все, слід зазначити, що РПЦЗ є одним з найближчих союзників РПЦ у світовому православ’ї. Вона була створена після революції 1917 року як церква російських емігрантів, які не хотіли підпорядковуватися радянському режиму. Протягом багатьох десятиліть РПЦЗ зберігала свою самостійність і незалежність від Московського патріархату, але у 2007 році вона погодилася на примирення з РПЦ і об’єднання з нею. З того часу РПЦЗ активно підтримує позицію РПЦ у всіх питаннях, включаючи конфлікт з Константинопольським патріархатом щодо України.
Митрополит Павло є одним з найбільш одіозних єрархів УПЦ (МП). Він багато разів спричиняв скандали і також висловлювався проти автокефалії ПЦУ. Ці позиції підтримує і Московська патріархія і Російська ПЦ Закордоном.
Таким чином, можна зробити висновок, що дружба між УПЦ (МП) та РПЦЗ є наслідком їх спільної ідеологічної позиції, яка суперечить інтересам України і православ’я. Ця дружба, нарешті, ставить під сумнів благу Євангельську місію УПЦ (МП) як Церкви, яка служить Богу і українському народу.
Що у підсумку
Варто звернути увагу на те, що митрополит Павло є одним із найближчих сподвижників патріарха Кіріла і одним із найактивніших противників автокефалії УПЦ (МП). Владика Павло багаторазово заявляв про свою вірність Московському Патріархату і про свою неприйнятність будь-яких змін у статусі УПЦ (МП).
Улітку 2021 року монахи УПЦ (МП) на чолі із Павлом (Лебідем) написали листа Варфоломію російською мовою у якому просили його „переглянути своє рішення“ щодо надання Томосу ПЦУ про автокефалію. Лист написаний незадовго до візиту патріарха в Україну.
Також і російські пропагандисти заступались за Павла, коли СБУ вручила йому підозру. Зокрема російський пропагандист Корчевніков, який збирає гроші на „СВО“, назвав митрополита УПЦ (МП) Павла «людиною святого життя».
Крім цього всі здається забули про те, як митрополит Павло (Лебідь) їздив в Туреччину домовлятись із РПЦ як протидіяти автокефалії. Експерти також говорили, що лаврські ченці втомились від скандалів з митрополитом Павлом, тому переходять до ПЦУ. Митрополит Павло (Лебідь) також прирівнював Московський патріархат із Богом.
Після повномасштабного вторгнення Лебідь молився з священниками Московського патріархату в Ізраїлі.
Отже, наявність зв’язків з РПЦЗ, ігнорування цих зв’язків митрополитом Павлом і його домашній арешт говорять про проросійську позицію УПЦ (МП) та її єпископів навіть під час оборонної війни України з росією. Церковні контакти є важливими і свідчать про позицію церков у таких складних умовах.
