29 січня у Ставропігії Вселенського патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні єрея Віктора Мартиненка та диякона Івана Петрущака.
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками, повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Крім цього, екзарх Вселенського патріарха прочитав Євангеліє про Закхея (Неділя 32) із нещодавно презентованого у Ставропігії богослужбового Євангелія-апракосу.
На проповіді єпископ Команський звернув увагу на чудо присутності Божої в нашому житті. Таке чудо звершив Христос над Закхеєм і таке чудо кожного разу звершує Бог в Святому Причасті Тіла і Крові Христових. Тоді Бог приходить до нас і вечеряє з нами, але потрібно пильнувати, чи не виганяємо ми Господа своїми гріхами.
За словами архієрея, цю можливість бути з Богом, Господь нам дає щодня. Запрошувати Христа до себе в життя на Вечерю, в своє серце, спілкуватись з Ним і відповідно жити, усвідомлюючи Хто до нас прийшов, з Ким ми спілкуємося, Хто живе в нашому серці.
Вже від нас самих залежить як ми використаємо цю можливість. Єпископ Михаїл побажав звертатись до Господа і бажати бачити Його і наблизитись до Нього, як того бажав Закхей – грішник, митар. Як тільки ми будемо робити так, то почуємо від Господа: «Сьогодні буду в твоєму домі».
Повний текст проповіді нижче.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Читаючи сторінки Святого Євангелія, дорогі браття і сестри, коли ми бачимо, як Господь милостиво ставився до кожного грішника, виникає дуже зворушливе почуття. І один з таких випадків ми з вами чули щойно в Євангелії від Луки.
Закхей, начальник митарів – це податковий інспектор получається, якого ніхто не любив і який робив багато зловживань, але якого боялись. Ця людина, бачачи, що Господь прийшов до Єрихону, зажадав також побачити Його, але Євангеліст Лука вживає цікаву мовну конструкцію: «Хотів побачити Його, хто Він є».
На перший погляд, ніби дивно, як можна побачити щось, чи когось і дізнатись хто ж, чи що ж це є по суті. А Закхею це вдалося. Він вибіг на перед, заліз на смоківницю для того, щоб подивитись Хто це. І не тільки він побачив Господа, але і Господь побачив його.
Подивімось, коли Спаситель ішов проповідувати, Його оточували юрби людей, десятки, сотні. Іноді тисячі, як ми знаємо з оповіданні про насичення хлібами та рибою тисяч людей. І всі вони йшли за Ним, а побачив Він одного Закхея хіба? Зовсім ні.
Закхей мав бажання наблизитись до Господа. Мав бажання звернутись до Нього. Не получалось, не міг пробігти перед іншими людьми. Але Господь звертаючись до нього, відповідає на його бажання. Ніби кажучи: «Ти хотів побачити Хто Я є, ось Я знаю, що в тебе в серці. Ось, Я знаю, що в тебе на думці і Я бачу тебе». І тому незважаючи на всі ті юрби людей, які Його оточували, Господь звертається саме до Закхея на якого, можливо, ніхто не зважав у той момент. Господь каже до Закхея, який сидів на дереві: «Злізай, бо сьогодні Мені треба бути в твоєму домі».
Уявімо ту радість, яку пережила ця людина. Від того, що Він хотів тільки побачити, а тут Господь підходить і каже: «Злізай, я йду до тебе в гості».
Напевно, що було і багато заздрісників у нього. Безумовно, бо як тільки Спаситель прийшов до нього на гостину, всі почали казати, що як Він міг до такого грішника зайти в гості.
А справа в тому, що Господь саме тільки це і робив. Він ішов до грішних, ішов для тих, хто потребував спасіння. Не дарма, ми бачимо, що найбільш грішні люди по Євангельському тексту, які каялись, наближались до Нього, отримували від Нього підтримку, ласку, добре слово, прощення гріхів. І навпаки, ті фарисеї, книжники, які були дуже пихаті тим, що вони знають все добре із Священного Писання. Що вони виконують всі обряди від Старозавітного закону, вони чули від Нього дуже не улесливі слова. І Спаситель не підбирав часом для них виразів, а називав часом їх так, що вони підходили і казали «Учителю, кажучи так, Ти нас ображаєш». Спаситель не вибачався, Він продовжував далі викривати їх ще більше. І ось саме такі люди, які вважали себе праведниками, побачивши, що Господь Ісус Христос зайшов на гостину до митаря Закхея і не тільки зайшов, а персонально Сам підійшов до нього, вони напевне і почали казати, як Він міг зайти до такого грішника. Але в цього грішника, також є серце. Цей грішник також є людиною. І ми бачимо, що присутність Божа, спілкування з Господом, зробили величезне чудо. Посеред вечері, посеред тих, кого він покликав, зрозуміло, що він там не сам був з Христом, він стає і перед усіма обіцяє: «Господи, ось половину свого маєтку я віддаю бідним і якщо кого чим скривдив віддам вчетверо».
Здавалося б, хто заставляв Закхея це робити? Ніхто. Просто в нього присутність Божа зробила чудо з ним. Присутність Господа Ісуса Христа навернула його на вірний шлях подальшого життя. Так і ми, читаючи сторінки Священного Писання, часто можемо часом впізнати самих себе у тому Закхеї. Коли ми звертаємось до Бога з молитвою, коли ми приходимо в Церкву, коли ми стаємо на молитву вдома, коли ми читаємо Священне Писання, ми саме, можна сказати, знаходимось в положенні отого Закхея. Ми хочемо побачити Господа, ми хочемо наблизитись до Нього. І оцей Євангельський уривок постійно нам нагадує, що ми не самі, ми не покинуті, що Господь дивиться на нас і бажає прийти до нас, бажає оселитись в нашому серці. Саме тому, коли ми стаємо на молитву, ми робимо це не для того, щоб тільки прочитати, бо така традиція. Ні.
Молитва, участь у богослужінні, участь у святих Таїнствах, робить таке саме чудо з нами, як із Закхеєм. Господь приходить в оселю нашого серця і оселяється. А в Причасті Тіла і Крові Христових, Христос повністю заходить в нас і єднається з нами, щей не тільки оселяється, але і живе в нас. І ми живемо на тій Вечері з Господом, але питання тоді постає, що ми робимо під час тієї Вечері. Чи не виганяємо ми Господа своїми гріхами, чи ми стаємо і кажемо: «Господи, я знаю, що я нагрішив, я знаю, що я неправильно жив. Ось я починаю виправлятись». І цю можливість Господь нам дає щодня. Запрошувати Його до себе в життя на Вечерю, в своє серце, спілкуватись з Ним і відповідно жити, усвідомлюючи Хто до нас прийшов, з Ким ми спілкуємося, Хто живе в нашому серці. А це виключно залежить від нас самих.
Отже, дорогі друзі, в яких би важких ситуаціях ми не були, можливо в якомусь відчаї, як би важко не було, пам’ятаймо, що як тільки ми звертаємось до Господа і бажаємо побачити Його, бажаємо наблизитись до Нього, тоді і Він дивиться на нас і Він підходить і каже: «Злізай. Не бійся. Сьогодні буду в твоєму домі».
