Джерело: BBC. Джон Сімпсон – редактор з питань зовнішньої політики
Навіть найстрашніші війни колись закінчуються. Іноді, як це було 1945 року, єдиним шляхом до миру є бій насмерть. Однак найчастіше війни закінчуються угодою, яка нікого повністю не задовольняє, але, принаймні, припиняє кровопролиття.
І часто, навіть після найтяжчих і запеклих конфліктів, обидві сторони поступово повертаються до своїх старих, менш ворожих відносин.
І зараз на наших очах, якщо пощастить, починається цей процес між Росією і Україною.
Обурення й ненависть, особливо з українського боку, триватиме десятиліттями. Але обидві сторони хочуть і потребують миру: Україна – тому що її міста зазнали жахливих руйнувань, а Росія – тому що вона вже, за словами українського президента, втратила більше людей і техніки, ніж під час двох жорстоких воєн у Чечні.
Однак жоден лідер добровільно не підпише мирну угоду, яка призведе до його падіння. Президент Росії Володимир Путін наразі шукає шляхи, щоб зберегти обличчя. А президент України Володимир Зеленський вже продемонстрував чудові навички дипломата, і вочевидь готовий говорити й робити все, що є прийнятним для нього самого і його народу, щоб вигнати росіян зі своєї країни.
Його головна мета – зробити так, щоб Україна вийшла з цього жахливого досвіду єдиною, незалежною країною, а не провінцією Росії, як того прагнув Путін.
Наразі головне для Путіна – це оголосити про свою перемогу. І неважливо, що його адміністрація зрозуміє, що Росія під час цього безглуздого вторгнення добре отримала в пику. Чи що близько 20% росіян, які розуміють реальний стан речей, знатимуть, що Путін зробив ставку на власну фантазію і програв.
Путін боротиметься за підтримку більшості росіян, які беззастережно вірять усьому, що їм розповідає державне телебачення.
Що ж допоможе президенту росії вийти з цієї катастрофічної війни, зберігши позитивний імідж в очах більшості своїх громадян?
По-перше, це зобов’язання, можливо, навіть прописане в конституції України, про відмову від вступу до НАТО у найближчому майбутньому.
Президент Зеленський вже підготував ґрунт для цього, попросивши НАТО закрити небо над Україною (на що альянс не міг погодитись), а потім розкритикував його за відсутність підтримки, заявивши: якщо НАТО так поводиться, то він не впевнений, що до нього взагалі варто вступати.
За розумного й мудрого політичного позиціювання – краще не буває. Вся провина лягає на НАТО, яку альянс легко переживе, а Україна отримує повну свободу дій.
Але це найпростіше. Складніше буде впоратись з наполегливими амбіціями Зеленського й України щодо вступу в ЄС, до чого Росія ставиться майже так само вороже, хоча і тут є способи владнати це.
Найважче для України буде проковтнути відверту крадіжку Росією української території, що порушує міжнародний договір, який Україна підписала для захисту своїх кордонів. Втрата Криму у 2014 році — це те, з чим Україні, можливо, доведеться офіційно погодитись.
Крім того, Росія вочевидь має намір утримати ті райони на сході України, які вже значною мірою фактично перебувають під її контролем, а можливо, й більше.
У 1939 році Йосип Сталін вторгся до Фінляндії, яка колись була частиною Російської імперії. Він був переконаний, що радянські війська здобудуть миттєву перемогу — так само як Путін думав про Україну в 2022 році. Сталінські генерали, зі зрозумілих причин побоюючись за своє життя, запевняли його, що це правильне рішення.
Зимова війна тривала до 1940 року, радянська армія зазнала фіаско, а Фінляндія зберегла національну гордість за опір наддержаві. СРСР втратив території, а Фінляндія зберегла найголовніше – свою повну незалежність.
За нинішнього стану справ Україна, яка відбила стільки російських атак і зробила сили Путіна слабкими й неефективними, також має бути здатна на таке.
Якщо армія Путіна не зможе захопити Київ і ще більше українських територій, тоді Україна виживе як національне утворення – як це зробила Фінляндія у 1940 році.
Втрата Криму та частини східної України була б гіркою, незаконною та абсолютно несправедливою втратою. Але якщо Путін хоче вийти переможцем, йому доведеться застосувати значно серйознішу зброю, ніж діє зараз.
Однак за нинішнього стану справ, на третьому тижні боїв ніхто серйозно не сумнівається у тому, хто стане справжнім переможцем у цій війні.
