Архімандрит ПЦУ Софроній Чуприна відповів на запитання: «А чи можу я піти в штанах і з непокритою головою?» або «Чи можна не давати пожертву на церкву?» .
Видання 20 хвилин, публікує розмову із священнослужителем.
Чи можна приходити до церкви з непокритою головою та в штанах?
— Це питання залишається актуальним, оскільки існує стереотип, що жінки чи дівчата не повинні заходити до церкви з непокритою головою або в брюках. Православна традиція в Україні, дійсно передбачає, що жінки у церкві мають бути з покритою головою, тобто носити хустку або інший вид головного убору, який покриває голову. Також є певна практика носіння спідниць. Проте варто зазначити, що це не є догмою і не є обов’язковим правилом, це лише традиція, — пояснив отець Софроній. — Якщо дівчина чи жінка вирішила зайти в храм, щоб помолитися, не слід її виганяти чи намагатися змусити надіти хустку або спідницю, як це іноді відбувається у деяких церквах. Головне – це особистий діалог з Богом. Якщо людина зайшла в храм, це означає, що туди її привів Господь і перешкоджати цій зустрічі не можна. Таким чином, якщо жінка прийшла в храм, але у неї відсутній традиційний атрибут — хустка і спідниця замість якої брюки, то це не є приводом щоб перешкоджати її розмові з Богом, адже Господь в першу чергу дивиться на серце, а не на одяг.
Чи можна дівчині або жінці йти до церкви під час менструації?
— В церкві є така практика, згідно якої жінкам в період критичних днів не можна відвідувати храм та прикладатися до ікон, але я сподіваюся, що з часом постане питання щодо доцільності таких обмежень для жінок в певні періоди. Ті приписи Старого Завіту, які жінку вважали «нечистою» стосувалися саме гігієнічної складової, — говорить архімандрит. — Тому, в давнину за відсутності елементарних засобів гігієни в східних країнах це була дійсно проблема яка могла завдати дискомфорту не тільки жінці, але й оточуючим її людям. Тоді такі приписи і заборони були вимушеною мірою, але зараз вони втратили свою актуальність. До того ж, ми повинні розуміти, що все, що створив Господь, є досконале. І навіть цей фактор, критичні дні, це не те, що людину робить якоюсь нечистою, а навпаки передбачено творчою правицею Божою як певна особливість будови жіночого організму. Тому нічого страшного в тому, що жінка відвідує храм в період місячних не має.
Ось тому не можна забороняти. Такі богословські теми підійматися, зокрема, сербський патріарх Павел, який вже спочив і написав велику статтю, в якій доказував, що ця практика вже застаріла. І зараз воно не має ніякого сенсу. Ось і я сподіваюся, що дійсно в майбутньому це буде на такому загальноцерковному рівні питанням піднято. Але зараз на таких місцевих рівнях, тобто воно не може бути перешкодою для людини на її шляху до Бога, тому нічого страшного. Якщо жінка зайшла в церкву в такі дні, нічого страшного в цьому не буде.
Не менш дискусійним є питання про пожертвування для церкви. Чи це є обов’язковим і, наприклад, чи можуть дитину похрестити, тобто провести обряд таїнства, без пожертви?
— Взагалі, звісно, в церкві має бути все безкоштовне, але ми повинні розуміти, що церква це, інституція, яка не має своїх доходів ззовні, я маю на увазі стабільного доходу. І сама релігійна громада, люди, повинні утримувати парафію і, в тому числі священнослужителя. Якщо люди хочуть, щоб регулярно звершувались богослужіння, щоб храм був у належному стані, прибрано, тепло та світло, щоб було комфортно людям молитися, не відволікаючись думками, що вони мерзнуть, то звісно, це потребує певних фінансових витрат. Все це, включаючи світло, воду і тих працівників храму, які віддають свій час, потребує фінансової підтримки. І сама громада, фактично, дає пожертву для того, щоб ці фінанси потім розподілялися, — пояснює фінансову структуру церкви отець Софроній. — Таїнство безкоштовне, але є рекомендована сума пожертви, яку людина може внести, і ця сума розрахована на всі витрати. Проте, якщо у людини немає грошей, і такі ситуації бувають, Таїнство, до прикладу Хрещення, Вінчання або інше, буде звершено безкоштовно.
Але, як пояснив отець Софроній Чуприна, в менталітеті багатьох людей існує уявлення, що якщо в церкві щось не має фіксованої ціни або рекомендована сума пожертви, до прикладу, менша ніж в інших церквах, то людина думає, що щось не так, певно в цій церкві священник щось не вичитує, або скорочують. Були випадки коли люди з претензією зверталися до священника.
Зараз на свята багато батьків бажають похрестити своїх дітей. А чи може вагітна жінка хрестити іншу дитину?
— Звісно, можна, це такі народні звичаї, які передаються один через одного. Отже, хрещення іншої дитини вагітною жінкою допускається і не має впливу на майбутню дитину, — відповів чоловік.
А відмовлятися бути хресним чи хресною можна?
— Так само можна. Можна відмовитися, оскільки, коли людина погоджується бути хрещеною матір’ю або батьком, на них покладається певна відповідальність і утворюється духовний зв’язок, який розірвати неможливо, — пояснює отець Софроній. — І хрещені батьки повинні духовно виховувати своїх похресників, оскільки дитина не може давати відповідь на питання, чи хоче вона бути хрещеною чи ні. За неї це роблять хрещені батьки, і в майбутньому вони повинні докласти максимум зусиль, щоб виконати ті обіцянки, які вони дають під час таїнства хрещення перед Богом. Тому це велика відповідальність. Не можна похрестити і забути. Ні, це повинно бути духовне виховання і молитва, як вдома, так і в церкві. Розповідати дітям про віру і водити їх до церкви, це цілий комплекс дій, які допоможуть виховати повноцінного християнина.
Тому, як пояснив отець Софроній Чуприна, якщо ви відчуваєте, що не зможете взяти на себе цю відповідальність і далі дбати про духовний розвиток дитини, то краще відмовитися від цих зобов’язань. На страшному суді хресні батьки будуть відповідати перед Богом за свої обіцянки, тому відмова бути хресним не є гріхом, говорить співрозмовник.
Тож змінити хрещених батьків неможливо?
— Ні, не можна, через цей утворений духовний зв’язок, про який я говорив. Це подібно до того, як ми не можемо змінити своїх рідних батьків, так само і хресних батьків змінити неможливо. Навіть якщо хресні батьки не виконують свої обов’язки, і не надають належну увагу, то змінити їх все одно неможливо, на жаль.
