Це сталося рішенням загальних зборів парафіян, які, проте, чекали юридичного оформлення переходу, оскільки священник і незначна частина громади трималися далі московської церкви і не допускали вірних ПЦУ до храму, повідомляє “Голос України”.
Тепер же, як розповів ініціатор переходу Андрій Павлушенко, вхід у храм був непростим. “З самого ранку прихильники московської церкви зачинили храм на свої замки та перешкоджали входу релігійної громади Линовиці до свого храму, – розповідає він. – Проти громади ПЦУ застосовували силу та образи, понад годину довелося доводити правоту поліцейським та зрізати замки загарбників із вхідних дверей. У приміщенні храму віряни одразу помітили зникнення багатьох ікон та церковного інвентарю. У вівтарній частині храму зник антимінс – це основна святиня Свято-Успенського храму. Також зникли чаші для євхаристії, велике напрестольне Євангеліє, богослужбовий “Апостол”, деякі ікони та кадила тощо. Той безлад, який ми побачили в храмі, був просто жахливий, у паламарці було повно сміття, підлога в центральній частині храму вся усіяна великими щілинами. Хоча це не дивно, бо там був “рускій мір”.
Свято-Успенський храм Линовиці унікальний тим, що збудований у поєднання двох стилів – римської базиліки й українського класицизму. Та головна особливість цього храму – що він пов’язаний з іменем Тараса Шевченка, оскільки в Линовиці жив його друг Яків де Бальмен, якому поет присвятив поему “Кавказ”. Церква зведена 1819 року, а Тарас Шевченко гостював у свого друга у 1843 році і, очевидно, відвідував храм. Проте в тому вигляді, як він тоді був, храм був зруйнований 1985 року, а відновлений вже у незалежній Україні, 1995 року.
