На свято Успіння Пресвятої Богородиці митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив Божественну літургію в однойменному храмі села Баїв Луцького районного деканату.
Із керуючим єпархією співслужили: декан протоєрей Володимир Присяжнюк, настоятель протоєрей Ігор Скиба, інше духовенство, повідомляє Волинська єпархія.
Церковними відзнаками нагородили жертводавців, інших активних парафіян – архиєрейськими благословенними грамотами.
Цей Божий дім збудували 1875 року. Свого часу в селі був дерев’яний храм на честь безсрібників і чудотворців Косми й Даміана. Але через велику кількість вірян, що стали сходитися з навколишніх сіл, вирішили спорудити новий. Коли розчищали місце, на одному зі зрубів помітили лик Пресвятої Богородиці. Старожили побачили в тому добрий знак: саме на цьому місці має постати новий храм. Святиню будували на кошти парафіян за допомогою священика Філарета Ковальського. (За іншими переказами, старий храм згорів від блискавки чи підпалу.)
Деякі образи Свято-Успенської церкви Баєва йменуються благодатними, а кілька, приписуваних видатному іконописцеві Йову (Кондзелевичу), передали в Музей волинської ікони. Під час Другої світової війни вороги спалили село вщент, а церква вціліла. Розповідають, що вояки, які зайшли у храм, побачили загублений молитовник рідною мовою. Ймовірно, це і врятувало його від знищення. (До речі, на основі цього переказу письменник Віктор Гребенюк написав новелу «Те, що не згоряє».) Оповідають, у баївській церкві дива трапляються й нині.
Храм, який належить до пам’яток архітектури місцевого значення, має прибудовану дерев’яну триярусну дзвіницю. На церковному подвір’ї є поховання панотців, які тут служили. А на цвинтарі у братській могилі упокоїлася понад сотня селян, які в 1943 році, як викарбувано на надгробку, «під час Волинської трагедії 1943 року впали безневинно і прийняли мученицький вінець».
Успенська громада Баєва возз’єдналася з Православною церквою України в часи повномасштабного вторгнення росії на нашу землю.
