Зверніть увагу на інформацію, що розміщена на сайті московського патріархату. В очі впадає звіт синодального відділу РПЦ із благодійності, про виконану роботу в наданні гуманітарної допомоги, постраждалим регіонам України. Статистика збору коштів складена таким чином, що єпархії, розташовані на території РФ, чергуються в одному списку з єпархіями та церковними установами, розташованими на території України (див. скріншот). Відповідно, питання українського православ’я для РПЦ та Кирила є абсолютно очевидним: все, що знаходиться під керівництвом митрополита Онуфрія, сприймається Кірілом як частина РПЦ. До того ж, ні про самого митрополита Онуфрія, ні про УПЦ МП як таку, не йдеться.
Такий делікатний стан справ намагаються якось завуалювати офіційні особи РПЦ в У (далі в тексті УПЦ МП=РПЦ в У), що стало особливо необхідним у світлі нового законопроєкту Верховної Ради “про заборону діяльності Московського Патріархату на території України”.
31 березня Юридичний відділ РПЦ в У видав опозиційну заяву, звинувативши народних депутатів у “нахабстві та цинізмі”, а також у розпалюванні міжрелігійних чвар. При цьому, як і слід було очікувати, жодного визнання і, тим більше, жодного юридичного виправдання прямого канонічного зв’язку РПЦвУ з Московським Патріархатом текст заяви не наводить. Основним аргументом щодо права знаходження РПЦ на території України, згідно з заявою, є те, що центр Київської Митрополії московського патріархату, зареєстрований відповідно до українського законодавства, і територіально знаходиться у Києві. Крім того, митрополит Онуфрій засудив Росію як агресора, а ті, хто ідентифікує себе з УПЦ МП стали на захист Вітчизни, відповідно не може бути й мови ні про який колабораціонізм РПЦ в У з російським агресором. На доказ цього сайт УПЦ МП щодня публікує похоронні процесії вбитих українських воїнів, відспівування яких здійснюють священики московського патріархату, а також проведену в єпархіях гуманітарну роботу. Таким чином, РПЦ в У відкрито заявляє, що вона повністю солідарна з народом, поділяє всю трагедію військової агресії та бере участь у звільненні України. При цьому керівництво РПЦ в У претендує на можливість своєї подальшої діяльності на території України, окупованої російськими військами, зберігаючи, не дивлячись на те, що відбувається, канонічну єдність з МП, і продовжуючи проголошувати під час богослужінь ім’я Патріарха Кіріла, який є одним з ініціаторів воєнної агресії.
Крім того, юридичний відділ, звинувачуючи державу у переслідуванні РПЦ в У, не згадує про численні звернення архієреїв, священнослужителів та мирян про негайне скликання Собору з метою ухвалити рішення про вихід РПЦ в У з-під канонічного підпорядкування Московському Патріарху. Митрополит Онуфрій та члени синоду РПЦ в У продовжують ігнорувати опозиційний настрій більшої частини їхньої пастви та духовенства стосовно МП.
З особистих джерел стало відомо, що оточення Онуфрія налякане та періодично ділиться інформацією про рішучу відмову останнього (Онуфрія, – ред.) вступати у діалог із Автокефальною Церквою України (ПЦУ) або Константинопольським Патріархатом. Варто додати, що розуміючи тупикове становище митрополита Онуфрія, але не бажаючи вступати з ним у конфлікт, деякі члени церковно-керівного апарату вже подали у відставку, про що мовчать офіційні церковні спікери.
Юридичний відділ продовжує, від імені УПЦ МП, безграмотно шантажувати державу, зайняту захистом та звільненням України від російських окупантів. Церковне керівництво РПЦ в У знову звинувачує законодавчий державний апарат у порушенні прав людини на свободу віросповідання, але, крім того, у згаданій вище заяві юр. відділу, керівники УПЦ (МП) погрожують у разі ухвалення законопроекту відкрити “релігійний фронт” на території України.
В УПЦ (МП) є маса добрих пастирів, які давно ухвалили рішення, але, сподіваючись на мудрість та розсудливість м. Онуфрія, не поспішають зробити остаточний крок та порвати стосунки з МП. Подібне вичікування дозволяє м. Онуфрію та його проросійському оточенню, з одного боку, утримувати status quo з московським патріархатом, а з іншого боку, шантажувати український уряд загрозою розколоти дух єдності, який так очевидно проявився в українському народі з моменту вторгнення zросійського агресора на територію України, і який настільки противний тоталітарному режиму РФ.
Автор: священник Олексій Мілютін.
Нагадаємо, раніше митрополит ПЦУ Олександр назвав доцільним і своєчасним закон про заборону УПЦ МП. Він порівняв заборону УПЦ МП із забороною компартії і сказав, що в УПЦ МП буде вихід з цієї ситуації – розрив з Москвою, вихід з РПЦ.
Також релігійний експерт Олександр Єфременко зауважив, що із патріархом Варфоломієм, який надав Томос УПЦ МП розірвала єднання, а з Крілом, який благословив вбивати — ні.
