Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
в неділю Торжества Православ’я
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, в першу неділю Великого посту, Церква звершує Торжество Православ’я. Як нам належить розуміти це торжество в умовах, коли проти України ведеться війна, що принесла в наш дім страждання, біль, руйнування і смерть?
Відповідь на це питання ми чуємо в словах апостола Павла з Послання до Євреїв, яке читається сьогодні. В них згадуються старозавітні пророки та праведники, «які вірою перемагали царства, творили правду, одержували обітниці, затуляли пащі левів, гасили силу вогню і уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були сильні на війні, проганяли полки чужинців» (Євр. 11:33-34).
З цих слів Писання ми можемо ще раз впевнитися, що історія – не тільки минуле, але й сьогодення, час, в якому ми живемо – має не лише людський, видимий вимір, але також і духовне, вічне значення. Боротьба з ворогами, війни, збройний опір нашестю чужинців як у давні часи, так і тепер мав і має значення боротьби між добром і злом, боротьби проти гріховної темряви, проти влади диявола у світі цьому.
У почутих нами словах Писання згадуються Мойсей, Гедеон, Давид – ті, хто поставав проти значно сильнішого за них ворога. Проти ворога, якого за людським міркуванням було складно перемогти, адже він був численний, сильний, озброєний і могутній. Всьому цьому старозавітні праведники протиставляли силу віри в Бога – і з Господньою допомогою досягали перемоги над ворогом.
Нам належить розуміти, що у війні, яку наш народ веде проти загарбників, ми протистоїмо не лише російському війську. Як і в біблійні часи, зараз на нашій землі також відбувається боротьба добра зі злом, істини з неправдою, любові з душогубством.
З Писання ми добре знаємо, що ознаками підвладності людини дияволу є неправда і людиновбивство. До тих, хто віддався таким гріхам, Сам Спаситель говорить: «Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Ін. 8:44). Взявши ці біблійні ознаки та приклавши їх до сьогодення ми ясно можемо побачити, що вороги, які прийшли на нашу землю з війною, цілком відповідають їм.
Адже і сам привід до нападу на Україну є брехливий, і брехнею виправдовується продовження цієї агресії. Наслідком такої великої брехні є жорстокість, немилосердя, людиновбивство, які бачимо в діях російських окупантів. Під гаслами захисту віри – вони знищують храми, вбивають священників та вірних. Прикриваючись турботою про права людей – створюють нестерпні умови існування, нищать міста і села, немилосердно мучать людей і вбивають їх без вини. Говорячи про бажання миру – все більше й більше розпалюють війну.
Що можемо ми протиставити діям диявола, як можемо перемогти слуг його? Слово Писання, яке нині ми чуємо, дає нам відповідь: перемогти можемо через віру в Бога, протиставивши гріхам – чесноти.
Адже віра в Бога дає нам ту саму силу, яку Мойсей спрямував проти фараона і всієї могутності його, звільнивши народ свій від рабства. Віра допомагає нам долати супротивника так само, як допомогла Гедеону всього лише з трьома сотнями воїнів перемогти багатотисячне військо мадіанитян. Як силою віри юнак Давид переміг велета Голіафа, завдяки чому народ Ізраїля був звільнений від панування філістимлян, так і ми, маючи віру, можемо вигнати з нашої землі російських агресорів.
Які чесноти маємо виявляти особливо у цей темний для людства час? Любов, милосердя, жертовність, непохитність у правді – ось ті чесноти, які протистоять брехні, зажерливості, жорстокості та егоїзму слуг диявола. І в різноманітному виявленні чеснот ми бачимо торжество нашої віри, яка втілюється у конкретних добрих справах.
Щороку, дорогі брати і сестри, в цей перший недільний день Великого посту ми за традицією згадували історичні події перемоги істинної віри над єретичним лжевченням, особливо вшановуючи подвижників, проповідників та захисників істини. Нині ж, не забуваючи про події минулого, ми більшою мірою зосереджуємося на сьогоденні, на боротьбі проти гріха і неправди, що породили і живлять російську війну з Україною. Саме тому замість традиційного молебня Торжества Православ’я сьогодні ми з особливими почуттями підносимо молитви за українських воїнів, за нашу рідну державу, її захист та перемогу над загарбниками. Ми підносимо молитви за всіх тих, хто страждає від варварських обстрілів ворогом наших міст і сіл, хто потребує порятунку і опіки. Ми молимося також за спокій душ загиблих наших захисників та мирних мешканців, щоби Господь оселив їх у Своєму Царстві.
В цих молитвах і справах любові, жертовності та милосердя полягає для нас саме тепер торжество істинної віри. Віри в Бога, на Якого, як Мойсей, Гедеон, Давид та інші праведники ми покладаємо свою надію, до Якого звертаємося зі сльозами та розчуленням серця: Господи, поспіши на допомогу нам, визволи від бід і страждання, дай перемогу над супротивниками, захисти і охорони всіх, хто нині Твоєї опіки потребує. Віримо, що як у давні часи Ти, Господи, зміцнював народ свій у боротьбі проти поневолювачів, так і нині допоможеш нам захистити Україну від нашестя чужинців.
Амінь.
