Доктор історичних наук, професор Історико-архівного інституту Російського державного гуманітарного університету Міхаіл Бабкін розповів, що в історії Росії існує велика кількість свідчень жорстокості людей, які отримали релігійне виховання в родинах священнослужителів, або закінчили семінарії чи інші духовні освітні заклади.
В інтерв’ю виданню “Ридус” професор прокоментував заяву протоєрея Російської православної церкви Ігоря Хромова – духівника православної гімназії на території жіночого Владичного Введенського монастиря, де зранку 13 грудня 18-річний випускник закладу Владислав Струженков привів у дію вибуховий пристрій.
Священник категорично заперечив, що причиною теракту могла стати тяжка психологічна обстановка у навчальному закладі і висловив припущення, що юнакові “промили мізки в інтернеті”.
“Історичний досвід говорить нам, що викладання “Основ православної культури” може принести зовсім не той результат, на який розраховує патріарх Кіріл (Гундяєв, – ред.). На тлі падіння авторитету духовенства РПЦ, що спостерігається протягом всього періоду патріаршества Кіріла (Гундяєва, – ред.), може виникнути, на жаль, “войовниче відторгнення” учнями того, що викладається в “Основах”, – заперечив позицію священника Моспатріархату професор Міхаіл Бабкін.
На думку історика, керівництво РПЦ з високою долею імовірності замість зростання благочестя парафіян може отримати розповсюдження лицемірства і навіть ненависті, яскравим прикладом чого і служить трагічний інцидент в Серпухові.
“Ще в другій половині XIX століття виявилось, що настрої семінаристів були заледве не більш радикальними, аніж у студентів світських навчальних закладів, і далі, за свідченнями сучасників, їх радикалізм лише посилювався. Так звані “поповичі” складали за вагомістю другу після євреїв категорію в партійному керівництві лівих і центристських партій. Два найбільш відомих семінаристів, які стали керівниками СССР – Сталін і Мікоян”, – нагадав Бабкін і підкреслив, що в Російській імперії саме духовні навчальні заклади стали одним з осередків революційного руху.
“Під час революції 1905 року в стінах Московської духовної академії семінаристи оголосили викладачам страйк, протести були в семінаріях Вітебська, Ярославля, Єкатеринославі. Деякі з тих протестів супроводжувались розгромом квартир керівного викладацького складу та биттям шибок у навчальних корпусах. Ректор самарської семінарії доносив до Навчального комітету при Священному Синоді, що семінарія заповнена закликами до повстання проти семінарського режиму. Семінаристів десятками відраховували за участь в антиурядових демонстраціях, і таких прикладів велика кількість”, – розповів професор.
“В духовних школах учні били і стріляли в неугодних їм інспекторів і ректорів. Протягом 1905-1907 років у Воронезькій семінарії пострілами було поранено інспектора, в Тамбовській – ректора, в Тифліській – інспектора розстріляно, в Пензенській – ректора вбито. В московській прогриміло декілька вибухів. В духовних школах проходили революційні сходки, на яких в якості представників крайніх лівих партій виступали батюшки, які навчались. Вклад духовенства в революційних рух був значним, це відзначав навіть Ленін!”, – підсумував Міхаіл Бабкін.
Нагадаємо, 13 грудня 2021 року у російському місті Серпухов, що під Москвою, 18-річний Владислав Струженков привів у дію саморобний вибуховий пристрій у жіночому Владичному Введенському монастирі РПЦ. Струженков навчався в православній гімназії, що розташована на території обителі. Внаслідок вибуху постраждало більше десяти осіб, серед них підлітки.
Відомо, що зловмисник міг керуватись ненавистю до педагогів школи та черниць на тлі особистих неприязних стосунків. Також правоохоронці РФ встановили, що підривник страждав від буллінгу.
