Сьогодні Православна Церква молитовно вшановує пам’ять старозавітних мучеників, які віддали життя за віру в Бога ще у ІІ столітті до Різдва Христового: священника Єлеазара та святих мучеників Маккавеїв – сімох братів і матері їхньої Соломонії.
Сталося це в часи великого релігійного гоніння (167 – 164 рр. до Р. Х.) в період правління жорстокого монарха-язичника Антиоха IV, який заборонив своїм підданим вірити в Єдиного Бога і повелів поклонятися міфічним елліністичним богам, повідомляє пресслужба ПЦУ.
Єлеазар був поважним благочестивим священником, 90-літнім старцем, і гонителі юдеїв вважали, що якщо їм вдасться зламати Єлеазара, то за його прикладом підуть і його учні. Спочатку вони намагалися підкупити його грішми, потім залякували погрозами, примушували силою, але без успіху – Єлеазар був непохитним у своїй вірі. Тож розлючені язичники піддали його сильним фізичним стражданням. Віддаючи Богові душу, він навіки залишив народові приклад мужності та стійкості духу.
Таку ж мужність показали і його учні – сім братів Маккавеєвих та їхня мати Соломонія. Вони відмовилися принести жертву ідолам, за що зазнали страшних мук. Синів закатували на очах у матері, а її серце зупинилося під час молитви над їхніми тілами. Подвиг цих мучеників надихнув послідовників на повстання проти безбожного царя: під проводом Юди Маккавея, з Божою допомогою, їм вдалося здобути перемогу й очистити Єрусалимський храм від ідолів.
Очевидно, що навіть в ті давні часи від твердості духу кожної окремої людини залежала духовна доля цілого народу. Церква шанує старозавітних мучеників Маккавеїв з прадавніх часів і закликає бути такими ж твердими й непохитними у вірі, як і вони.
