П’ятниця, 24 Вересня, 2021
Бiльше

    92 роки тому ухвалили новий “націоналістичний” правопис

    31 березня 1929 року Всеукраїнська академія наук ухвалила новий український правопис. Його надрукували й розповсюдили в УСРР та Галичині.

    Прийняття правопису відбулося ще 1927 року на Всеукраїнській правописній конференції у Харкові – тому його назвали харківським. А 6 вересня 1928-го його затвердив народний комісар освіти Микола Скрипник. Саме тому правопис також називали скрипниківкою.

    Микола Скрипник, народний комісар освіти Української Соціалістичної Радянської Республіки (1927-1933)

    Над укладанням працювали мовознавці Агатангел Кримський, Борис Ткаченко, Олена Курило, та інші. Але його головним ідеологом був Григорій Голоскевич, який вже мав значний досвід складання правописних словників. До правописної комісії ж увійшли відомі літератори – Сергій Єфремов, Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Майк Йогансен.

    У проєкті правопису підкреслювали, що комісія прагнула унормування правопису й мови та можливого спрощення, і ніяких радикальних змін у алфавіт та в сам правопис не вносила. Мала на меті усунути розбіжність, що з’являється в наслідок боротьби в українській літературній мові різних діялектів, впливів, звичок. А базою для унормування та спрощення служила традиція і природа української мови. Комісія оглядалася на живу мову в її різних діалектах та її історію.

    Найбільше суперечок під час підготовки правопису викликали правила написання букв для репрезентації фонем л – л’ та г – ґ. Врешті вирішили європейський звук “g” передавати через “ґ” а не “г”. У словах грецького походження літеру θ вирішили передавати через “т”, а не “ф” – Афіни – Атени. Також мовознавці зберегли літеру “е” у словах іншомовного походження: Европа, Еспанія. Назви міст мали закінчуватись на -ське, -цьке – Луцьке, Київське, а чужомовне “і” в більшості випадків передавалося через “і” у власних назвах – Тімур, Цюріх, Вашінґтон, Бразілія, але у старих запозиченнях через “и”: Америка, а не Амеріка, Африка, Париж, Єгипет тощо.

    Вже 1929 року Голоскевич уклав та видав у Харкові перший правописний словник скрипниківки, що містив 40 тис. слів. На новий правопис перейшли усі школи й видавництва УСРР.

    Прийняло його і Наукове Товариство імені Тараса Шевченка у Львові, що належав тоді Польщі, заради єдності української літературної мови в Галичині. До того ж харківський правопис містив деякі зручні поступки галицькому, за що Скрипника звинувачували у політичному заграванні з галичанами.

    Редакція “Українського правопису”, затверджена 1933 року новою Правописною комісією на чолі з Андрієм Хвилею

    Правопис був чинним до 1933 року. Саме тоді його назвали “націоналістичним”, особливо літеру “ґ”, та підмінили новим зрусифікованим правописом. Але переслідувати укладачів почали раніше. З 1929 року Кримського раптово почали позбавляти посад, а 17 серпня чекісти заарештували Голоскевича. Інкримінували йому участь у неіснуючій Спілці визволення України. Її ж “керівником” був Сергій Єфремов – так влада позбавлялася старої української інтелігенції. Голоскевич загинув у Тобольську за незрозумілих обставин.

    Відтоді скрипниківським правописом користувалася українська діаспора. Його називали правописом Голоскевича.

    22 травня 2019 року ухвалили нову редакцію “Українського правопису”. В ній повернули деякі елементи харківського, що знайшло підтримку частини мовознавців. Інші ж фахівці не визнали новий правопис, адже найбільш наближеним до харківського вважають незатвердженний проєкт 1990-х.

    Джерело: Gazeta.ua

    Найсвіжіше

    Популярне