28 жовтня у РПЦвУ мали офіційно відзначати 30-річчя грамоти, яку в 1990 році дав Філарету московський патріарх. Як і очікувалось, у московському патріархаті замовчують, що грамота була вручена в соборі Святої Софії 28 жовтня 1990 року саме тодішньому митрополиту Київському і всієї України Філарету.
На проросійських ресурсах публікують несправжню грамоту патріарха московського Алексія ІІ, з якої вони видалили ім’я тодішнього митрополита Київського Філарета (Денисенка). Копію оригіналу грамоти та передумови її надання опублікував митрополит ПЦУ Олександр (Драбинко) у своєму Facebook.
У перших рядках справжньої грамоти пише: «Алексія Другого, Божою милістю патріарха Московського і всієї Русі митрополиту Київському і всієї України Філарету». Саме згадку про Філарета, старанно приховує пропаганда московської церкви і нахабно бреше.
Варто зауважити, що навіть ця «грамота», якою так хваляться РПЦвУ не є канонічним документом. Хоча РПЦвУ у статуті РПЦ є «самокерованою з правами широкої автономії», проте в православному канонічному праві такого статусу взагалі не існує. Це внутрішній документ який для зовнішнього православного світу немає жодного самостійного значення. Оскільки світове канонічне право не знає такого «статусу» Церкви.
Таку перехідну форму, було введено в 1990-х роках під час загострення автокефальних настроїв серед православних вірян та духівництва. Гібридною формою хотіли заспокоїти тих людей, які бажали автокефалії, але сама УПЦ (МП) не є ані автокефальною Церквою, ані навіть автономною.
Митрополит Олександр (Драбинко) також опублікував фото колажу підробної грамоти Алєксія ІІ, яку тиражує РПЦвУ називаючи її «своїм Томосом».
З підробної грамоти зникли слова Московського патріарха у яких він благословляє Філарета бути предстоятелем УПЦ МП.
Схоже, що «УПЦ МП» немає що протиставити Томосу ПЦУ, тому і показують усякі грамоти Московських патріархів, які ніде не мають ніякої ваги крім самої РПЦ, а згадки про Філарета, який добився надання цієї грамоти старанно стирають.
17 серпня 2020 року на Синоді Російської православної Церкви в Україн особливу увагу приділив грамоті, патріарха Московського Алєксія ІІ. На думку церковників, ця грамота означає «самостійність» і «незалежність» в управлінні РПЦвУ. «Священний Синод констатував важливе значення цієї Грамоти, що стала передумовою для повноцінного звершення нашою Церквою своєї спасительної діяльності в незалежній Українській Державі», – йдеться на офіційному сайті РПЦвУ.
Варто зауважити, що Томос про автокефалію надає тільки Вселенський патріарх Константинопольської православної церкви. Це засвідчено історією всіх церков. Навіть самій московській церкві документ про патріарший статус (а не про автокефалію) надав Вселенський патріарх. Москва намагалась захопити першість у Константинопольського патріарха і дала томос про Автокефалію Грузинській, Польській і Американській церкві. Щось схоже вона зробила із РПЦвУ…, проте про томос й автокефалію не йшлося. РПЦвУ отримала права «самокерованої з правами широкої автономії» церкви… проте на ділі мала згадувати спершу патріарха Московського і бути підвладною Московським церковним помісним і архієрейським соборам та судам і виконувати їх вказівки.
Як ми бачимо, це зовсім не заважає волати Онуфрію і його єпископам про «найнезалежнішу церкву на світі». Гарне порівняння такої «незалежності» зробив грузинський богослов Мамука Пушкарідзе, який порівняв автономію УПЦ МП із УРСР в складі СРСР.
У дусі пропаганди митрополит РПЦвУ Антоній (Паканич) раніше говорив, що права, які має так звана РПЦвУ, «є настільки широкими, що в деяких параметрах більші, ніж права деяких Автокефальних Церков». Цікаво, що мав на увазі Антоній коли говорив це? Що Рішення Помісного і Архієрейського Соборів РПЦ є обов’язковими для УПЦ (МП)? У якій ще автокефальній церкві ім’я предстоятеля (у випадку з РПЦвУ Онуфрія) поминається в усіх храмах церкви після імені патріарха Московського?
