У 2024 році у різних країнах світу зафіксовано появу майже 100 нових парафій, які координуються керівництвом Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Про це в інтерв’ю Главкому повідомив священник Георгій Коваленко, звернувши увагу на необхідність ретельного аналізу цієї тенденції.
“Це означає, що цю діяльність варто аналізувати і з духовної, і з безпекової точки зору: хто ці люди, які наративи вони поширюють, і частиною якої структури насправді є. Час на це звернути увагу. Ми одразу говорили, що це небезпечна тенденція і це може бути мережа, яка допомагатиме Московському патріархату виживати у світі”, – зазначив священник Георгій.
Він нагадав, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році все російське втратило привабливість для іноземців.
“Згадайте початок війни: усе російське перестало бути привабливим для іноземців. А поруч розбудовується, назвемо її, «дружня» структура, яка нібито складається з громадян України”, – зауважив священник.
“Ми зараз бачимо, наскільки мляво Всесвітня рада церков реагує на війну. Московський патріархат ще з радянських часів увійшов у велику кількість міжнародних християнських і міжрелігійних структур, вибудовував відносини з Ватиканом, і в усіх цих церквах, не тільки православних, має певних агентів впливу: людей, які симпатизують Росії, надихаються великою російською культурою чи духовністю”, – заявив Коваленко.
Священник Георгій Коваленко наголосив, що Московський патріархат вже не можна вважати виключно релігійною організацією.
“Московський патріархат фактично вже не релігійна організація. Є «Росатом», «Роснефть», а є Росцерква, яка виконує свою ідеологічну функцію і договорилася до священної війни і інших ознак сучасного нацизму”, – сказав він.
Коваленко також звернув увагу на те, що багато священників і ієрархів УПЦ МП в Україні опиняються у складній ситуації.
“Для багатьох священників і єрархів УПЦ МП в Україні все не так однозначно. Можемо собі уявити, що цей наратив буде поширюватися в Європі і це говорить українською мовою людина з українським паспортом, яка тікає і від війни, і від гонінь української влади. Тобто створюється альтернативна реальність і точка зору.
Ми бачимо, що люди, які в Україні займалися російською пропагандою і працювали у нині фактично заборонених медіа, тепер у парафіях за кордоном. Наприклад, СПЖ (Союз православних журналістів – ред). Питання: які наративи вони поширюють?”, – сказав священник.
