8 листопада за новоюліанським календарем, у день Собору архістратига Михаїла та інших небесних сил безплотних, Михайлівська Золотоверха обитель – головний кафедральний собор Православної Церкви України – відзначає своє престольне свято.
Понад 9 століть тому цей собор був закладений онуком Ярослава Мудрого, князем Святополком Ізяславичем, у хрещенні Михаїлом. Собор був зведений і освячений на честь архістратига Михаїла, небесного покровителя Києва, нагадує ПЦУ.
До монгольської навали на території України-Руси було збудовано близько 15-ти Михайлівських храмів. Неперевершеною перлиною у цьому вінці став саме Свято-Михайлівський Золотоверхий собор. На той час цей храм був єдиним у Києві, який мав визолочену баню, що тоді не було характерним, і через це одержав назву «золотоверхий». Саме від нього започаткувалась традиція золочення куполів. Згодом «золотоверхим» почали називати й наше столичне місто Київ.
У ХІІ столітті Михайлівський храм слугував родовою усипальнею київських князів: Святополка Ізяславича (1113) та його дружини, візантійської принцеси Варвари (яка привезла сюди з Константинополя мощі святої великомучениці Варвари), а також правнуків Святополка – Святополка Юрійовича (1190) та князя Турівського Гліба Юрійовича (1196).
Під час монгольської навали в 1240-х роках монастир зазнав відчутних втрат. Монголи пошкодили собор та зняли його позолочені бані. До кінця XVI століття він стояв занедбаний. Лише в середині XVII-го, коштом гетьмана Богдана Хмельницького, верхи церкви покрили листами золоченої міді. Ще сто років по тому собор прикрасили бароковими оздобами, відмалювали давні фрески. Привертав увагу високохудожній іконостас з філігранним різбленням, виготовлений чернігівськими майстрами у 1718 році.
Серед багатьох реліквій храму виділялася рака святої Варвари (32 кг срібла), подарована гетьманом Іваном Мазепою, а також срібні царські врата початку ХІХ століття. На фронтоні містився прекрасний бароковий барельєф святого архістратига Михаїла (який, як не дивно, вцілів у вирі тоталітаризму і нині є окрасою Музею Михайлівського монастиря).
І все ж ніякі зовнішні вороги не йшли в порівняння з вандалами ХХ-го століття. Тоді Михайлівський Золотоверхий собор, який пережив татаро-монгольські та інші чужинські набіги, не встояв перед більшовицькою навалою. Радянська влада монастир закрила, у 1934 році постановила знести, а у серпні 1937 року – висадила понад восьмивіковий собор у повітря, аби збудувати на святому місці урядові споруди. З комплексу урядового центру звели лише першу чергу – будинок ЦК КП(б)У на місці Василівської церкви (нині Міністерство закордонних справ України). На «звільненій» території монастиря влаштували спортмайданчики.
Після відновлення незалежності України було ухвалене рішення про відбудову храму. З нагоди святкування Дня Києва у 2000-му році відновлений Михайлівський Золотоверхий собор був освячений та знову гостинно відчинив свої двері. Нині Свято-Михайлівський Золотоверхий собор – кафедральний храм Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. У новітню добу Михайлівський Золотоверхий монастир відродив свою діяльність та відіграв важливу роль у захисті свободи та гідності, відчинивши свої двері для побитих студентів-активістів під час Революції Гідності. У цій обителі ми спільно молимося за полеглих захисників Батьківщини, а також підносимо молитви до Бога за весь наш український народ та за перемогу України.
Долучайтеся завтра до святкового богослужіння з нагоди престольного свята Михайлівського Золотоверхого собору, цього унікального українського храму, який на 40 років старший, ніж перша письмова згадка про Москву як заселене людьми місце.
