В Українській Церкві молитва лунає рідною мовою – це наша сила, наша слава, наша перемога.
Про це в соцмережі написав Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній.
Сьогодні, в День української писемності та мови, дякуймо Господу за те, що Він сподобив нас цього великого дару – попри вікові намагання ворогів її знищити, викорінити, заборонити, висміяти, підлаштовувати під чужу з метою прискорення їх злиття в ім’я «світлого майбутнього»… Але, слава Богу, наша рідна мова живе, нашу народну українську «душу» не знищили.
Коли розбурхують «мовне питання», накидаючи нам чужу мову, як нібито «рідну», це – змагання за людську душу, за владу, за контроль над людським мисленням і світоглядом. Насаджувати чужу мову – це обмежувати свободу. Бо рідна мова – це свобода духу. Тільки рідною мовою можна правдиво передати найпотаємніші душевні переживання і прагнення. Тільки вона по-особливому відлунює у нашому серці, тільки нею можна пояснити все на світі. Тільки нею можна правдиво, щиросердно молитися Богові.
Рідна мова має жити у рідній Церкві, Бог і Його слово має бути близьким і зрозумілим. «Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним. Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися i розумом; буду спiвати духом, буду спiвати i розумом» (1 Кор. 14: 14 – 15).
Моліться і духом, і розумом, і усім серцем – рідною українською мовою у нашій рідній Українській Православній Церкві!
