ІСУС ХРИСТОС Є ХЛІБ ЖИТТЯ; ХТО ПРИХОДИТЬ ДО НЬОГО, НЕ ВІДЧУВАТИМЕ ГОЛОДУ, І ХТО ВІРУЄ В НЬОГО, НІКОЛИ НЕ МАТИМЕ СПРАГИ (ІН. 6, 35).
Цієї неділі Церква нагадує нам про чудесне насичення 5000 народу п’ятьма хлібами та двома рибинами (Мф. 14:14-22). Ця історія із земного життя Спасителя відома практично усім ще з дитинства. Мабуть, вкрай важко було б знайти людину яка б не знала її суті.
Така зацікавленість до неї обумовлена повсякденною потребою людини, а саме потребою їжі. Проте ж насичення людей це лише видима сторона цієї події, яка мала багато праобразних та духовних значень.
Ця чудесна історія перегукується із виходом юдеїв із єгипетського рабства. Тоді, юдеї ремствували на Мойсея та Аарона через голод, кажучи «вивели ви нас у цю пустелю, щоб усіх нас виморити голодом» (Вих. 16, 3). Господь, почувши нарікання синів Ізраїля, дарував їм манну небесну, і наситив усіх їх.
Тепер же люди, самі, добровільно пішли за Ісусом Христом у пустинне місце, де так захопилися його словами, що навіть не відчули голоду. Лише учні Спасителя, піклуючись про ближніх, просять Його відпустити людей, щоб вони пішли у сприятливі місця і придбали собі поживи. Проте Господь ніколи не залишає тих, хто бажає бути з Ним. Тому Він творить це чудо, і, взявши п’ять хлібів і дві рибини подає їх людям.
Вони ж наситившись ще більше увірували у Нього. Проте не зрозуміли головного, що сам Ісус Христос є хліб життя; хто приходить до Нього, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Нього, ніколи не матиме спраги (Ін. 6, 35).
Через це Спаситель в іншому місці Євангелія говорить до них: «істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський» (Ін. 6: 26 – 27).
Тому новозавітне читання вчить нас тому, що істинний хліб наш, хліб життя вічного є Господь Ісус Христос, і що ми повинні дбати не тільки про тлінне, але й про нетлінне, про їжу, яка дає життя вічне, про причащання Пречистого Тіла і Крові Христової, про слухання і читання слова Божого, яке є духовною їжею, про молитву, яка насичує душу благодаттю.
Тож будемо дбати про спасіння наших душ, і покладемо усю свою надію на Господа нашого Ісуса Христа. Йому ж належить усяка слава, честь та поклоніння навіки віків. Амінь
