Священнослужитель Православної Церкви Андрій Дудченко прокоментував діалог духовенства ПЦУ та УПЦ (МП), що відбувся в стінах Софії Київської 16 лютого. Отець Андрій занепокоївся небажанням УПЦ (МП) єднатись в одну структуру.
«Мене непокоїть, що представники УПЦ в більшості не бачать перспектив єднання в одну адміністративну структуру. Натомість саме таке об’єднання є бажаною метою для представників ПЦУ», – пише священник у Фейсбуці.
За його словами, до того як таке єднання настане, можливі різні проміжні компромісні варіанти, але нема жодних богословських аргументів на користь того щоби розділення між УПЦ (МП) та ПЦУ зацементувати на століття.
«Ми не різні конфесії, а різні юрисдикції, і великою помилкою, на моє переконання, ставитися до цього діалогу на таких принципах, на яких будуються міжконфесійні діалоги», – підкреслив отець Андрій.
«Ми прагнемо не тільки визнання таїнств, сопричастя, спільного служіння, спільних освітніх проєктів тощо, але – єднання в одну помісну Церкву», – додає він.
Дудченко припустив, що деякі священники з УПЦ (МП) побоюються того, що приєднатися до ПЦУ – це як перейти в УПЦ «Київського патріархату», але це хибне побоювання, бо його вже немає.
«Так, УПЦ КП за кількістю стало основою для ПЦУ, але до ПЦУ увійшли і УАПЦ, і частина УПЦ – вже понад півтори тисячі парафій. Мені абсолютно незрозумілим є бажання священників з УПЦ зберегти свою „структуру“», – підсумовує священник ПЦУ.
Як аргумент на користь своєї думки він сказав: «Чомусь УАПЦ та УПЦ КП знайшли в собі сили подолати спокусу власної структурності, а УПЦ цього зробити не може. Ось о. Андрій Пінчук дуже різко критикує майже все керівництво УПЦ, але чомусь все одно тримаються за свої „структури“».
Об’єднання УПЦ (МП) та ПЦУ
Варто зазначити, що об’єднання Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Православної Церкви (в єдності з Московським патріархатом) є складним питанням, яке має багато політичних, історичних та релігійних аспектів. Обидві церкви мають своїх прихожан та свій культурний та історичний досвід, тому об’єднання може стати складним процесом.
Також ПЦУ позиціонує себе, як патріотичну українську церкву, а деякі представники ПЦУ ставляться до УПЦ (МП), як розсадника проросійських настроїв. УПЦ (МП) відкидає свою проросійськість і заявляє про патріотизм. Там також незадоволені переходами парафій до ПЦУ, що вони звуть “захопленнями” храмів.
З іншого боку, існують протиріччя та розбіжності у поглядах на деякі важливі питання, такі як відношення до Російської Православної Церкви та її ролі в Україні, які можуть ускладнити процес об’єднання.
Таким чином, перспективи об’єднання ПЦУ та УПЦ (МП) залежать від багатьох факторів, включаючи політичну ситуацію в Україні, релігійні переконання та ставлення до історичних подій. Однак, об’єднання може стати можливим у випадку, якщо обидві церкви зможуть знайти компромісні рішення та будуть готові до діалогу.
Як зазначав Віктор Єленський, голова ДЕСС, в об’єднанні Церков не має бути переможців і переможених.
