Свято Зачаття святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю, не лише наближає нас до торжества Христового Різдва, а й вкотре повертає до початків місії спасення людини, що розпочалася ще після гріхопадіння в Едемському саду, пише «Духовна велич Львова».
Свято Зачаття Пресвятої Богородиці від святої Анни – шановане. Його ім’я носить Архикатедральний Собор Тернополя та інші святині в Україні. У Львові ж храмовий празник цього дня святкує, зокрема, храм святої Анни УГКЦ; тут з нагоди свята Апостольська Пенітенціарія відновила відпуст, приурочений чудотворній іконі Матері Божої Неустанної Помочі, що перебуває у цій святині.
Попри певні розбіжності у розумінні, а відтак і вшануванні непорочності Марії, що розділяють Католицька і Православна Церкви, сам факт вибраності Її Богом як досконалої обителі для Христа, не викликає сумнівів. Відтак і свято – Зачаття святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю – підкреслює подію, що з-поза меж природного людського сприйняття стала реальністю. Дуже добре оспівує її тропар свята: «Днесь узи бездітности розрішаються, Йоакима бо й Анну вислухавши, Бог проти надії явно обіцює, що вони родитимуть Богодівицю, з якої сам родився неописанний».
Обітниця «проти надії», яку Господь дає, засвідчує Його владу над природою світу. «Бог-бо віддає за гріхи сподіяні, а не природи недоліки; коли ж чиюсь закриває утробу, чинить те, щоб знову її відкрити чудесно, і нехай буде відомо з цього, що не від пожадливости ані від похоті тілесної, але від Божого то сталося дару», – цитує у своєму Слові на зачаття Пресвятої Богородиці від Святої Анни святого Єроніма Димитрій (Туптало). Діва, що мала стати Матір’ю Бога, мусила уникнути первородного гріха; і Господь у таїнственний спосіб сам захистив Її від його отрути.
Врешті, краще за усілякі пояснення розкривають глибину цієї події піснеспіви свята. стихира на Вечірні, яку моляться у переддень празника, говорить: «Коли чудний Михаїл з неба на землю скинув змія великого, змія ветхого, званого дияволом і сатаною, що хоботом свого безумства відірвав третину зір небесних, тобто ангелів, тоді лукавством своїм він потягнув за собою весь рід людський, запустивши смертоносну отруту в його коріння. Однак вона не досягнула тебе, блаженніша Донько Якимова, що єдина непорочно зачалася і непорочною зосталася».
Зачаття Богородиці від святої Анни стає упротилежнює гріхопадіння перших людей. Через нього народжується та Жінка, про яку сам Господь говорив змієві – Жінка, потомство якої розтопче йому голову. Це Жінка, що була вбережена від гріха, про що святитель Димитрій наводить слова Давида: «”Створив, як єдиноріг, Святиню свою на землі. Як же-бо єдиноріг [за правдомовців повіствуванням] ретельно обороняє свою оселю, ніякому не допускаючи нечистому звірові наблизитися, так і Син Божий своєю святинею на землі зробив Пречисту Діву Марію неприступну для нечистого звіра пекельного, який весь рід людський гріховним жалом кусає і оскверняє і отрутою смертоносною, що гріхом входить, наповнює. Не зранив смертоносною тою отрутою ту, що хотіла бути матір’ю життя, не зміг осквернити гріховною вадою скарби чистоти — нескверну отроковицю, про її чистоту і сам Дух Святий у Пісні Пісень дає свідчення такими словами: “Вся гарна, близька моя, і вади нема в тобі”».
Подію Зачаття Богородиці описують апокрифічні тексти, зокрема Євангеліє від Якова. За переданнями, праведні Йоаким і Анна, проживши благочестиве життя, не мали дітей, чим гірко побивалися; і Господь обрав саме їх батьками Богородиці. Вістку про це приніс їм ангел, покликавши до здійснення Божої волі щодо них.
Про це пише Єронім: «Так-бо за велінням ангела обоє з місць своїх, де були, рушили і йшли до Єрусалиму. І коли прийшли на місце, про яке казав ангел, там зустрілися, навзаєм втішилися. І про обіцяний їм плід одне одному розповіли, належну дяку Господеві, що смиренних підносить, віддали. І, поклонившись Богові, повернулися в дім, чекаючи радісно сповнення обіту Божого».
Благословенну зустріч богоотців зберігає ікона свята. Це зустріч, що засвідчує глибоку подружню любов, єдність та підтримку серед великих випробувань і велику довіру до Господа і Його могутності.
Народження Марії – це подія багатовимірна. Для бездітного подружжя – особиста радість. Для світу – початок спасення. Цей перший аспект, власне, промовляє дуже сучасно до тисяч сімей, що з певних причин не можуть народити дитину. Для подружжя, яке прагне стати батьками, це великий біль; для віруючого подружжя – велике випробування, зокрема й віри. Йоаким і Анна пережили зовнішні насмішки та звинувачення суспільства, яке зневажало їх як великих грішників; пережили і випробування власної довіри до Творця, але смиренномудріє перемогло. Богоотці є прикладом для сімей – любові попри все, вірності, надії до кінця.
Про них святитель Димитрій наводить такі слова Єпіфанія, єпископа Кіпрського: «Батьками її були Йоаким і Анна, що в житті своєму Богові угодили і плід достойний принесли — Святу Діву Марію, Церкву і Матір Божу. Йоаким же, і Анна, і Марія — ці троє Пресвятій Тройці очевидно принесли жертву хвали. Йоаким-бо пояснюється — приготування Господнє, бо від нього приготувалася Церква Господня, тобто Діва. Анна ж знову тлумачиться як благодать, бо Йоаким і Анна благодаті сподобилися, що молитвами своїми такий народили плід — Святу Діву».
«Празнує днесь вселенна зачаття Анни, що сталося від Бога, бо вона породила понад усяке слово ту, що родила Слово», – так оспівує зачаття кондак свята. Оспівує – і визначає найвищу місію Марії, до якої Її покликав Господь. «Понад усяке слово», тобто понад людське розуміння, Анна зачинає попри реальний фізичний стан, і народжує особливу доньку – ту, що сама стає Матір’ю Спасителя – Матір’ю Творцеві світу, Матір’ю Слова, через яке постало все.
Зачаття Марії – свідчення того, що мудрість Господня завжди бажає дати людині найкраще, провадить її до спасення. Тому те, що по-людськи здається неправильним чи неможливим, в очах Божих є вчасним і корисним – бо дається з Його любові.
«Достойно воно, щоб Цариця неба й землі, чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів, зачалась і зостала непорочною, як були створені й перебували святі ангели; щоб вони, слугами Божими бувши, не могли виносити себе понад свою Царицю – Матір Божу. Це Господь так ізволив й уклав усе премудро. Йому слава й похвала!» – промовляє стихира на Литії свята. Нехай чудесне Зачаття стає для нас усіх запорукою, що довіра до Бога творить чуда у житті людини – і пригадує про ту, все життя якої було втіленням Божого задуму. Вона назавжди залишається нашою опорою, опікункою, надією та Матір’ю.
