Після заяв митрополита УПЦ МП Антонія (Паканича) про «гоніння» в ООН висловили «занепокоєння». Духовний Фронт України пояснив, чому це є підігравання і спроба легалізації злочинів росії.
Про це йдеться на офіційному сайті УПЦ МП, де опублікували фрагмент доповіді Управління Верховного комісара ООН із прав людини.
У доповіді ООН кажуть, що органи влади щонайменше семи територіальних громад тимчасово призупинили діяльність УПЦ МП на час дії воєнного стану.
«Це призупинення викликає занепокоєння щодо його відповідності міжнародним стандартам у галузі прав людини. Влада не пояснила підстав, на яких були запроваджені такі заходи, або яким чином вони вважаються необхідними та пропорційними для захисту громадської безпеки, порядку, здоров’я, моралі чи основних прав і свобод інших осіб, як того вимагає стаття 18(3) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Крім того, оскільки діяльність інших регіональних громад та організацій не була призупинена, таке несприятливе ставлення до Української Православної Церкви може становити дискримінаційний захід за ознакою віросповідання або належності до певної релігійної групи», – йдеться в цитаті доповіді Верховного комісара ООН, яку оприлюднили в УПЦ МП.
В УПЦ МП звернули увагу на те, що цей документ був оприлюднений за результатами дослідження ООН та охоплює період із 01 лютого 2022 року до 30 липня 2022 року. Саме у цей період на офіційних сайтах УПЦ МП було опубліковано заяву Київської митрополії УПЦ МП з приводу заборони їх організації і заяву Юридичного відділу УПЦ МП щодо заборони УПЦ МП.
Тоді в РПЦвУ зазначали, що вони допомагають військовим, а тому їхній зв’язок з Росією не можна чіпати і відповідно забороняти їх діяльність, щоб пришвидшити розрив з рф, теж не можна. Щобільше заборона РПЦвУ під час війни з російськими окупантами, на думку РПЦвУ є нібито «порушенням Конституції України». У РПЦвУ заявили, що влада має до них «надумані та свідомо неправдиві звинувачення», а заборона московського патріархату в Україні «має ознаки підривної та диверсійної діяльності».
Варто зазначити, що із аналогічними претензіями до влади України виступав Антоній (Паканич) – лідер проросійського крила в УПЦ МП. Митрополиту УПЦ МП не сподобалось, що обласні і сільські ради забороняють діяльність УПЦ московського патріархату на території своїх громад. Він навіть погрожував дестабілізацією в регіоні, якщо президент України не втрутиться. «Ситуація потребує негайного Вашого втручання, щоб зберегти мир і стабільність в державі», – грозиться Паканич. Пізніше він жалівся президенту «на захоплення», тобто на переходи громад в ПЦУ.
Нагадаємо, що саме Паканич дзвонив до Москви і вибачався, що не зміг заблокувати збори «УПЦ» МП в Феофанії, на яких змінили статут та вичистили згадки про Росію. Як зазначав речник ПЦУ, Паканич лосі демонстративно поминає Гундяєва, як свого «господіна і отца».
Також в опублікованій на сайті УПЦ МП 10 жовтня публікації зазначили, що вони і надалі сприятимуть «міжнародним організаціям в отриманні достовірної інформації про порушення прав вірян УПЦ (МП, – ред.) , особливо у тих випадках, коли віряни та релігійні організації УПЦ (МП, – ред.) не зможуть отримати належний правовий захист на національному рівні».
Путін йде захищати УПЦ МП в Україні
Нагадаємо, що перед початком вторгнення Путін заявляв, Київ готує «розправу» над Московським патріархатом в Україні. «У Києві продовжують готувати розправу над Українською православною церквою московського патріархату… Нинішнє керівництво країни не реагує на прохання громадян України скасувати закони, що ущемляють права віруючих», – бідкався Путін.
«Більш того, у Раді зареєстровано нові законопроєкти, спрямовані проти духовенства та мільйонів парафіян Московського патріархату», – додав Путін. Свій виступ лідер країни-агресорки завершив тим, що підписав указ про визнання терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР».
УПЦ МП зовсім не проти підігравати країні-агресорці (Росії) і вже 8 років поспіль теж твердить про «гоніння» на неї. Замість того, щоб будувати незалежну від Кремля автокефальну Православну Церкву України, частина архієреїв і кліриків в УПЦ МП навпаки підігрують роспропаганді і президенту РФ владіміру путіну, говорячи про утиски від чинної української влади і гоніння.
Все це співпало у часі, коли в росію втік митрополит УПЦ МП із Сум, який отримав там російський паспорт, а також, коли митрополит УПЦ МП Павло (Лебідь) їздив в Туреччину домовлятись із РПЦ як протидіяти автокефалії.
Таким чином, ми бачимо синхронну роботу церковного керівництва УПЦ МП і державного керівництва Росії спрямовану проти України із залученням міжнародних організацій, зокрема ООН. Ця маніпулятивна інформація, яку поширює УПЦ МП, сильно шкодить Україні, адже дає путіну шанс на легітимізацію звірств рашистів в Україні. Путін розповідає, що його окупанти йдуть рятувати від бандерівців, а хто як не УПЦ МП підходять під роль жертв «Київського режиму» і «бандерівців». Кремль оголосив «денацифікацію» і тому вже на всіх своїх каналах гордо оголошує, що у «звільнених містах вже не будуть чинити гоніння на УПЦ МП і забороняти віру і мову».
УПЦ МП досі остаточно не порвала з Москвою.
УПЦ МП досі не відокремилась від Московського патріархату. Про це свідчать: а) млява реакція патріарха РПЦ на “недоавтокефалію“, б) самі ж клірики УПЦ МП в) світове православ’я г) дії єпископів УПЦ МП.
При цьому, вже очевидно, що жодних кардинальних змін в бік унезалежнення від Москви УПЦ МП не робить і не засуджує десятки колаборантів серед свого духовенства. Це розуміє і глава РПЦ Кіріл, тому він не став звинувачувати УПЦ МП в розколі і чинити з Онуфрієм так, як з Філаретом у 1990-х роках тодішній Моспатріарх вчинив.
Як РПЦ проігнорувала Всеправославний собор на Криті, так само і УПЦ МП в своїй більшості проігнорувала Об’єднавчий собор в Україні в 2018 році. І зараз УПЦ МП продовжує чинити перешкоди об’єднанню православ’я, толеруючи агресора і діючи в руслі російських інтересів, виставляючи Україну в поганому світлі, що дає можливість для Кремля нові можливості для узаконення своїх злочинів.
Самі ж єпископи УПЦ МП і священники не соромляться проповідувати єдність із російськими окупантами та активно агітували за «референдум». Інші із УПЦ МП під час деокупації українських територій виїхали до росії. Тобто в середині УПЦ МП має бути велике очищення від проросійського духовенства. Звісно, що це і буде «розколом», але це не поганий, а добрий «розкол». Це добрий процес, як для України, так і для самої УПЦ МП. З очищеною від проросійських елементів УПЦ МП буде легше домовитись ПЦУ. А об’єднана Православна Церква – це те, що вкрай потрібно українському народу, який бореться з російським загарбником. Крім того. після об’єднання вже не буде ніяких переходів до ПЦУ (чи «захоплень» як ними лякають в УПЦ МП), бо буде вже одна Церква.
Священники в УПЦ МП визнають, що собору в Феофанії було мало, але це правильний крок. Так отець Андрій Пінчук відповідаючи про нинішній статус УПЦ МП сказав: «Це велике питання. Підвішений. З часом, коли буде, все ж таки, з одного боку, отримуватиметься визнання нового статусу з боку помісних церков, з іншого боку почнуться перемовини з Константинопольським Патріархатом, то якісь ці шероховатості зникнуть». За його словами, шлях від московської патріархії – це не шлях одного акту або одного дня собору, коли проголосили і все відбулося.
Якщо УПЦ МП хоче існувати в Україні, вона має обрати шлях Феофанії 2.0
