У Чорногорії планують відкрити пам’ятник покійному митрополиту Чорногорсько-Приморському, єрарху Сербської Православної Церкви, який не бажав автокефалії Чорногорського православ’я і зумів утримати присутність Сербського патріархату в Чорногорії. Пам’ятник зображатиме його під час антиурядових мітингів у Чорногорії.
Про це повідомляє gorazdevac.com
На пам’ятнику також видно митрополита Іоанікія, який нині очолює Чорногорську Митрополію Сербського патріархату. Він був змушений прибути на інтронізацію гелікоптером у супроводі військовослужбовців, через заворушення місцевих жителів і барикади до під’їздів міста.
Усі фігури виконані в натуральну величину, над ними – хрести, у тому числі й митрополичий, увінчаний вінком перемоги. Такий собі символ перемоги Сербської Церкви в Чорногорії.
Загальна висота пам’ятника близько шести метрів. У якому місті його буде встановлено, поки що не вирішено.
Боротьба Чорногорії проти Сербської Церкви
Маленька балканська Чорногорія стала епіцентром церковно-політичного конфлікту в перші два місяці 2020 року. Місцева влада, надихнулась прикладом церковного успіху України й вирішила позбутися впливу сусідньої Сербської церкви.
До 1918 року Чорногорська православна церква була незалежною, але після утворення Югославії її підпорядкувала Сербська православна церква, яка отримала все майно.
27 грудня 2019 року чорногорський парламент затвердив закон «Про свободу віросповідання та переконань і правове становище релігійних громад». Один із пунктів цього закону передбачає повернення у «державну власність» всіх релігійних об’єктів, збудованих до 1918 року (об’єднання Чорногорії з Сербією), на які церква не зможе довести юридично свої права. Це викликало обурення зі сторони Сербської церкви, яка має більшість церков у Чорногорії.
В кінці січня 2020 року єпископи РПЦвУ їздили у Чорногорію підтримати антиурядові мітинги. Там були помічені Сербські прапори. Представники російської церкви обговорили із сербськими колегами проблеми Сербського патріархату в Чорногорії і Московського патріархату в Україні. Обидві Церкви намагаються зміцнювати свої юрисдикції в названих країнах, попри бажання значної частини місцевих віруючих мати незалежну, автокефальну Церкву. Надихнувшись успіхом сербів у РПЦвУ вирішили повторити Чорногорський сценарій в Україні.
Зауважимо, що на території Чорногорії проходили мітинги Сербів під керівництвом ГРУ Російської федерації. Росія намагається всякими способами підтримати чужу для Чорногорії церкву – Сербську. Прагнення чорногорців мати власну церкву в Москві пояснили «агресивним націоналізмом». А всі дії спрямовані на здобуття автокефалії названі “розколом” і “боротьбою з православ’ям”.
У вересні 2021 року президент Чорногорії Міло Джуканович заявив, що за дестабілізацією Чорногорії стоїть Росія, яка використовує Сербську православну Церкву. Також, за його словами, нинішній уряд Чорногорії прислуговує Сербській Церкві, яка є інструментом реалізації проєкту Великої Сербії — тобто знищення суверенітету Чорногорії.
В Україні схожа з Чорногорією ситуація, тільки чорногорці поки не отримали Томос про автокефалію. На нашій території також діє Російська Православна Церква, яка займається розколюванням українського суспільства в інтересах країни агресора — Російської Федерації.
Сербська Церква і РФ
Як ми вже неодноразово писали, дружба між Сербією і Росією продовжує зміцнюватись. Зокрема, показово, що патріарх Сербської Православної Церкви Порфирій освятив пам’ятник російському національному герою князю Алєксандру Нєвському у Белграді. Захід пройшов 18 листопада 2021 року за участі духовенства Російської Православної Церкви. Крім цього, єрарх РПЦвУ митрополит Антоній (Паканич) 25 листопада зустрівся із послом Сербії в Україні.
Нагадаємо, патріарх Сербської Церкви Порфирій назвав РПЦвУ невід’ємною частиною Московського патріархату. Він також висловив підтримку конференції РПЦвУ 11 листопада, яка була організована для осудження ПЦУ та Вселенського патріарха Варфоломія.
Сербська Православна Церква не визнає ПЦУ і брала участь в Амманській неканонічній зустрічі. Зараз вона є одним із найбільших союзників Московської патріархії у її нападках на ПЦУ та Вселенський патріархат.
