Четвер, 23 Вересня, 2021
Бiльше

    Аборти забирають більше життів, ніж війни – звернення Ради Церков

    Всеукраїнська Рада церков і релігійних організацій закликала шанувати людські життя і не чинити абортів.

    Відповідне звернення опубліковано на офіційному сайті ВРЦіРО.

    Рада Церков нагадала, що першою країною у світі, яка легалізувала аборти в 1920 році, була совєтська Росія. Після цього цей процес поширився і на інші країни світу. Це спричинило безпрецедентну в історії людства кількість убитих дітей, а також призвело до зміни способу життя і менталітету суспільства, в якому аборт став вважатися нормою життя.

    «Напередодні Міжнародного дня захисту дітей ми, члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, звертаємося до всіх людей доброї волі із словами напімнення, як ті, хто вірить у єдиного Бога-Творця і завжди стає на захист тих, кого позбавляють голосу в різних соціальних формаціях чи культурах. Цього разу ми прагнемо стати голосом ненароджених дітей, яких сучасна «культура смерті» прирекла на мовчазну погибель», – йдеться у зверненні ВРЦіРО.

    У зверненні підкреслили, що кількість убитих до народження дітей вимірюється мільйонами й тому жодна війна не забрала такого числа людських життів.

    «Відповідальність за ситуацію в Україні лягає на законодавців, які підтримують і затверджують закони, що допускають аборти. Причетні до цього й ті, хто сприяє деморалізації молоді, поширенню сексуальної розбещеності та легковаженню материнства, хто не провадить соціальної політики на допомогу сім’ї, яка обтяжена матеріальними та соціальними труднощами», – говориться в заяві.

    ВРЦіРО також спростувала деякі популярні міфи про аборт.

    1. «Моє тіло – моє діло». Справді, кожен може розпоряджатися власним тілом (з моральними і раціональними обмеженнями). Проте дитина до народження, хоч і перебуває в лоні матері, не є її частиною. Доводити це просто безглуздо. Це річ очевидна. Якби дитина була частиною тіла матері, то, як і будь-який орган, відділений від цілого організму, вона б просто зігнила.

    2. «Абортують плід і згусток клітин, а не дитину/людину». Сучасна наука і техніка спростовує цей сповнений невігластва аргумент. Дитина від зачаття має ДНК людини. На той момент, коли жінка дізнається про свою вагітність, дитина вже має вигляд людини, хоч і дуже маленької.

    3. «Людиною вважається народжена особа і захист життя та прав стосується народжених». Це хибне твердження, яке покликається на так зване позитивне право, коли права чи ознаки приписуються шляхом домовленості, своєрідного суспільного договору. Таку аргументацію використовував захист нацистів на Нюрнберзькому процесі, мовляв, знищення «не таких» людей відбувалося за чинним тоді позитивним правом. Вирок базувався не на природному праві: «не убий» і чи є людина «така» не залежить від суспільного договору.

    4. «Аборт – це право» – ще один хибний аргумент, який має на меті сформувати суспільну думку на користь абортів. Проте він розвалюється на очах, якщо аборт назвати справжнім іменем. То чи може бути вбивство правом лише на тій підставі, що хтось здатний і хоче вбивати?

    5. «Аборти все одно робитимуть – тому навіщо забороняти?». У такий самий спосіб можна аргументувати допустимість грабежів, убивств чи інших злочинів. Навіщо їх забороняти, якщо їх все одно вчинятимуть?.

    «Узагальнена відповідь на ці та інші псевдоаргументи на захист убивства ненароджених дітей свідчить про одне: аборти роблять, бо не хочуть відповідати за «наслідки» безладних статевих стосунків і гедоністичного світогляду. Статеве співжиття, відірване від подружньої любові та відкритості до народження нового життя, є безвідповідальним, а жертвою, що оплачує гріхи, стає невинне дитя, яке проситься, щоб його прийняли як дар. Держава не може плекати культуру смерті ні законами, ні податками, фінансуючи аборти з держбюджету, тобто з податків віруючих людей. Якщо неможливо заборонити аборту – фінансову відповідальність за нього повинен нести замовник убивства», – підкреслюють у заяві ВРЦіРО.

    «Реалізовуючи політичну волю держави, слід завжди пам’ятати: сім’я – базова клітина суспільства. Що більше дітей, то більше економічних суб’єктів, які сприяють розбудові держави та її економіки через виробництво і споживання вироблених благ та сплату податків. Позитивна демографічна динаміка – це розвиток, а негативна – старіння нації та занепад. Ми, свідомі свого покликання – формувати суспільну свідомість і апелювати до сумління політиків та державних діячів, сьогодні звертаємося до всіх: спільне благо – це життя. Приймати життя – це приймати того, хто є Автором і Творцем життя. Обираймо життя і процвітання, а не смерть і занепад!», – підсумували у заяві ВРЦіРО.

    Найсвіжіше

    Популярне