Сто років тому 5 травня 1920-го — відродили Українську Автокефальну Православну Церкву. Відповідну постанову видала Всеукраїнська Православна Церковна Рада.
Це була відповідь на заборони тимчасового управляючого Київською єпархією архієпископа Назарія (Блінова) звершувати літургії українською мовою та засновувати нові парафії. Усіх «порушників» він відсторонив від богослужінь.
Рада відновила їх права та закликала «вважати Українську Православну Церкву звільненою від московської зверхності — автокефальною і не залежною». Київський єпископат, як представник духовної влади Москви, був названий ворогом українського народу.
Але на той час в Україні не залишилося жодного єпископа, прихильного українській церкві, попри те, що її підтримували більшість мирян та священників. Митрополит Київський і Галицький Антоній (Храповицький), який був монархістом та вороже ставився до автокефалії, перебував в еміграції та був під наглядом білогвардійців. Згодом він очолить Російську Православну Церкву за кордоном. Усе це затягнуло організаційне офомлення української помісної церкви.
