Разом з вакциною від коронавируса людям непомітно будуть імплантувати керовані чіпи. Епідемія, насправді, – не є страшною і ходити до церкви, навпаки, потрібно. Це приклади фейків про пандемію COVID-19, що активно циркулюють в інтернет-просторі. Коронавірус на хвилі хайпу також називають діяльністю або американських спецслужб, або фармацевтичних корпорацій, які захотіли заробити грошей.
В ЄС, Британії та США заявляють, що Росія цілеспрямовано розганяє такі фейки і теорії змови про пандемію в світі, точно так само як в 1980-х Кремль в рамках операції «Інфекція» твердив всьому світу, що СНІД розробили в США. Чого домагається Росія, поширюючи теорії змови про коронавіруси – і чому люди вірять їм?
Про це в ефірі Радіо Донбасс.Реаліі говорили медіаексперт, директор громадської організації «Детектор медіа» Галина Петренко, історик Володимир Бірчак і експерт з інформаційної безпеки Олександр Курбан.
– Галина, які фейкові наративи зараз поширює Росія? Ваша організація займається збором цих фактів. Розкажіть, що повідомляють засоби масової інформації і чому, можна припустити, що ці фейки якось пов’язані з Москвою?
Галина Петренко: Цього понеділка офіційна влада Євросоюзу на рівні Брюсселя зробили заяву, що Росія активно хайпує на темі коронавірусу і поширює дезінформацію. У Брюселлі є робоча група з протидії дезінформації, вона збирає приклади фейків на різні теми. В їхній базі даних я бачу, що, починаючи з середини січня, в різних медіа по всьому світу було дуже багато фейків російського походження – в США, Латвії, Китаї, Вірменії.
Чому можна судити, що вони російські? Вони або часто поширюються на супутнику URT, або на якихось непевних сайтах, які раніше були помічені у співпраці з Росією. Найвеселіші фейки, наприклад, про те, що світові еліти спеціально розробили цей коронавірус, щоб наступним кроком встановити тиранію в своїх країнах, що коронавірус – штучного походження. Бачила фейк, що коли винайдуть вакцину, не потрібно вакцинуватися, тому що разом з нею людям непомітно будуть імплантувати в організм якісь чіпи і вони будуть керованими.
Мета Росії, напевно, в тому, щоб підривати світовий порядок, світові демократії, впевненість людей в здатності своїх властей вирішувати проблеми. Потреба Росії – підривати довіру громадян демократичних країн до того, що говорить їх влада, медіа. Це феноменальна ситуація, оскільки ніхто не знає, скільки по правді випадків захворювань в Росії. Там вся інформація тільки від офіційної влади, але ми все інтуїтивно розуміємо, що Росія, як і всі країни на нашому континенті, стоїть перед загрозою епідемії.
І замість того, щоб займатися здоров’ям своїх громадян, направляти бюджети на підтримку своєї країни, вона продовжує війну по всьому світу. Більш того, вона заперечує проблему з епідемією, намагається ще відтягнути до голосування, запланованого на квітень. Путіну не просто хочеться продовжити своє перебування на троні, йому ще потрібна довідка ЦВК, що його народ, нібито, цього хоче.
– Галина, а як взагалі поширюються ці теорії змови? Є якийсь певний пул коментаторів, або це якісь повідомлення з анонімних джерел?
Галина Петренко: Це відбувається по-різному. Але, як і з усіма фейк, які з’являлися на інші теми раніше, вони задіяли свої офіційні медіа, соцмережі. Я не в курсі, чийого походження фейк, що вертольоти будуть літати над Києвом і розпорошувати щось вночі, він поширювався в Viber. Це старий фейк, його знали з часів 2009 року. Не можу стверджувати, що він російський, але чому б і ні – кому ще потрібно це розганяти?
Один з рупорів, який ми зараз бачимо в Україні – УПЦ (МП), яка спілкується безпосередньо зі своїми прихожанами і каже, що карантин це – дурниця, епідемія не така страшна, ходите до церкви. При тому, що інші конфесій закликають своїх громадян залишатися вдома.
– Пане Володимире, хочеться згадати операцію «Інфекція». Євген Примаков зізнався на початку 1990-х, що це була цілеспрямована кампанія. З величезної кількості підконтрольних Кремлю ЗМІ, в основному зарубіжних, транслювалася думки, що СНІД, який почав бушувати в середині 1980-х років в світі, був розробкою деяких біолабораторій США, щоб підкорити «чорні раси» і подібні речі. Ви такі паралелі переглядаєте?
Володимир Бірчак: Одна з перших їх операцій сталася на території Західної Німеччини. Агенти КГБ виїжджали в села, валили єврейські надгробні пам’ятники – таким чином хотіли показати антисемітизм, який піднімається в Західній Німеччині. Руками агентів вони зробили один-другий такий прецедент, хоча місцеві селяни це глибоко засудили відразу, але інформаційно потім вони показали, що ось які речі відбуваються в Західній Німеччині, як там росте антисемітизм.
Я працював 6 років в архіві СБУ. Коли ми розсекречували документи, в черговий раз переконувалися, що Росія зараз не придумує чогось супернового: вони просто піднімають старі методички КГБ, додумують або покращують їх – і впроваджують в дію. Прикладом може бути так звана польсько-українська «війна пам’ятників», коли на території Польщі свідомо знищуються пам’ятники українським воїнам, представникам ОУН/УПА.
СБУ довела, що причетність до знищення цих пам’яток має безпосередньо Росія, яка через своїх агентів, платила ультраправим організаціям в Польщі. Резонансний випадок – пам’ятник в Грушовічах, зруйнований у 2017 році: там ще була наруга над державним символом України – над гербом. Це все знімалося на відео.
Цікаво, що на пам’ятнику потім знайшли цікаві трафарети і графіки, які побічно свідчать походження того, хто це робив. На пам’ятнику були намальовані графіті «Катам Волині і Донбасу». Звинуватити воїнів УПА в тому, що вони мали відношення до Донбасу … Очевидно ні, але тут відразу простежується російський слід.
Взагалі таких спецоперацій дуже багато. На жаль, фейки поширюються дуже активно. Думаю, колега з «Детектор медіа» не дасть збрехати, що спростування фейків читає набагато менше людей, ніж самі фейки – 30%, якщо я не помиляюся, а може і менше.
– Галина, наскільки масштабна ця кампанія з дезінформації? Ми зараз чули конкретні кейси, що стосуються воєн пам’яті між Росією і Україною. А зараз що відбувається: ми можемо говорити про якийсь, дійсно, масштабної кампанії з поширення фейків і теорій змов про короновірус?
Галина Петренко: Я думаю, якщо Брюссель забив на сполох, – то вона масштабна. Якщо я не помиляюся, Євросоюз відстежив 80 окремих фейків, тобто 80 окремих шматочків інформації: це не означає, що кожен з них один раз десь пролунав – вони були поширені багаторазово. Я згодна з тим, що розвінчувати фейки набагато складніше.
Глава комітету ВРУ з гуманітарної інформаційної політики недавно збирав найбільші IT сервіси і медіагрупи. У них була нарада з приводу можливих дій в рамках своєї соціальної відповідальності під час карантину, зокрема обговорювали безкоштовний доступ до бібліотек, контенту. Але я б їм порадила включити до свого порядку ще й цілеспрямоване поширення будь-якої антіфейковой інформації, тому що як раз вони покривають більшу частину населення України, у них широка аудиторія, охоплення найрізноманітніших її сегментів – і цим вони можуть допомогти.
– Чи можна оцінити, виміряти вплив цих фейків, з вашої точки зору? Можливо їм ніхто і не вірить зараз?
Галина Петренко: Виміряти можна, але це трошки довго. Найправильніше – провести опитування репрезентативне, запитати, як люди до цього ставляться, дивитися це в динаміці. Це більше цікаво, напевно, дослідникам, ніж, конкретним практикам, в даній ситуації. Швидше за все, на той час, як закінчитися дослідження, закінчитися, щонайменше, перший етап карантину.
З досвіду попередніх фейків: є така психологічна особливість – люди починають довіряти не тільки правдивій, а й знайомій інформації. Якщо вони навіть чули багато разів, що щось є неправдою, це підвищує їх довіру до цієї неправдивої інформації – як вода камінь точить: РФ повторює, повторює, повторює – запускає нове, не пішло щось – давайте інше.
Все по сукупності діє. За нашими дослідженнями попередніх фейків видно, що велика частка населення в Україні навіть не вірить, що Росія почала війну на Донбасі, наприклад.
– Давайте підключимо до нашої розмови експерта з інформаційної безпеки Олександра Курбана, він з нами телефонним зв’язком. Олександр, в Британії створили відділ по боротьбі з дезінформацією від РФ у зв’язку з фейками про коронавіруси. Які ви б поради дали нашим слухачам і глядачам: чому можна вірити, чому ні? Звідки черпати інформацію і де можна, з вашої точки зору, побачити «російські вуха», як їх визначити?
Олександр Курбан: По-перше, ми повинні чітко зрозуміти, що сьогодні будь-яка інформаційна атака, інформаційна війна є високотехнологічною. Щоб створити і запустити ці фейки про коронавіруси, використовуються психотехнології, управлінські, цифрові, гуманітарні технології, тобто це – комплекс. Застосування цих технологій майже не залишає нам шансів на порятунок від цих інформаційних атак. Втім, порятунок є, зокрема по хайп навколо коронавірусу.
Треба чітко розуміти, що будь-яка мета інформаційної атаки – змінити наш емоційний стан: налякати, розсердити, підштовхнути до якихось рішень. Як тільки ми ознайомилися з якимось повідомленням, почули новину і у нас різко змінився емоційний стан, – майже 100% це ознака того, що нас атакували в інформаційному плані. Тому треба заспокоїтися і критично подивитися на повідомлення: це те, чого не вистачає українському суспільству – критичного погляду на ситуацію. Чим більше інформація смажена, сенсаційна – тим більше підозр вона у нас повинна викликати.
По-друге, будь-яку інформацію потрібно перевіряти щонайменше в трьох альтернативних джерелах. І бажано, щоб це були не просто інтернет, телебачення – не полінуйтеся звернутися до експертів, людям, які розбираються в цих питаннях. Бо один раз – це випадковість, два – збіг, а три – це система.
Якщо є три підтвердження, в принципі, можете починати вірити в цю інформацію. І головне – пам’ятати, що сьогодні будь-які інформаційні атаки, хайп завжди спрямовані та багатоцільові. Потрібно намагатися розібратися в кожній ситуації якомога глибше.
