З новим рішучим засудженням війни в Україні виступив Вселенський патріарх Варфоломій у своїй промові 9 грудня 2022 року на відкритті міжнародної конференції в Абу-Дабі. Патріарх підкреслив, що війна, яка триває в Україні, призвела до загибелі тисяч людей, українців і росіян, тоді як збитки інфраструктурі на території України є незліченні.
Про це повідомляє fosfanariou.gr, передає Духовний Фронт України.
Архієпископ Константинопольський у своїй обширній промові перед високопоставленими особами з усього світу посилався на історичні духовні зв’язки Київської Русі зі Вселенським патріархатом, від якого вона прийняла християнство у Х столітті, та на спроби росіян підірвати патріаршу Церкву Константинополя та її роль у православному світі. Це прослідковується після падіння Константинополя і особливо з 19 століття, коли в поєднанні з доктриною панславізму росія інструменталізувала релігійні почуття для досягнення політичних і військових цілей. Таке ставлення, спрямоване на віддалення слов’янських віруючих від їхньої Матері-Церкви та просування Москви як «Третього Риму», призвело до того, що Вселенський патріархат у 1872 році засудив її як єресь, єресь етнорасизму (етнофілетизму), що перебувала у кричущому протиріччі з вселенським характером євангельського послання та з давньою традицією організації та управління Церквою.
Ця єресь етнорасизму, засобом якої є панславізм та розкол пастви патріархату, наголосив патріарх, була корисною для цілей Москви та причиною ненависті між єдиновірними християнами Балкан, що проявилася під час Балканських воєн та звірств, які відбувалися на початку 20-го століття.
У своїй промові патріарх згадав про маргіналізацію релігії за часів Радянського Союзу та її реінструменталізацію в роки після його падіння. За його словами, РПЦ стала на бік Владіміра путіна, особливо після обрання патріарха Кіріла у 2009 році.
“Він бере активну участь у просуванні ідеології “Русского мира”, згідно з якою мова і релігія дозволяють визначити єдине ціле, що включає Росію, Україну, Білорусь, а також інші території колишнього Радянського Союзу та діаспору. Москва (як політична влада, так і релігійна) буде центром цього світу, місія якого полягатиме у боротьбі із занепадницькими цінностями Заходу. Ця ідеологія є інструментом легітимації російського експансіонізму та основою його євразійської стратегії. Зв’язок з минулим етнорасизму і сьогоденням “русского мира” очевидний. Віра, таким чином, стає стрижнем ідеології путінського режиму”, – підкреслив патріарх Варфоломій.
Потім Вселенський патріарх згадав про відмову Російської Церкви брати участь у Священному і Великому Синоді Православної Церкви, що відбувся на Криті в 2016 році, а також про погіршення відносин після надання Вселенським Патріархатом автокефалії Православній Церкві України в 2019 році. Він додав, що вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року посилило поляризацію.
«Неоднозначна позиція патріарха Кіріла щодо війни та його підтримка політики президента Путіна викликали різку критику в православному світі та за його межами. Українські православні, які вирішили залишитися під Російською церквою, також висловили своє несхвалення.
Так поглиблюється і розширюється розкол православного світу. Деякі Церкви погоджуються з Вселенським Патріархатом, інші, чиї країни занадто залежні від Росії, сліпо підтримують Московський Патріархат. треті вважають за краще зберігати мовчану згоду. Тим часом Російська Церква використовує державні засоби для закріплення свого впливу на канонічній території інших Церков, всупереч найелементарнішим правилам церковної організації Православ’я. Її втручання в Африку подають як каральні дії проти Александрійського Патріархату за визнання автокефалії Української Православної Церкви. Очевидно, що в цих умовах миротворча роль Церкви дуже ускладнюється».
Предстоятель Вселенського патріархату зазначив, що все вищевикладене, окрім важливості для церковного життя, свідчить про зростання ролі релігійного чинника у головних глобальних проблемах.
«Ідеології слабшають одна за одною. Кінець комунізму залишив велику порожнечу в цілій частині світу, яка жила під його правлінням, і в інших народах, які покладали на нього свої надії. Криза глобалізації та лібералізму також породжує глибокі розчарування та небезпечні образи. У цьому ландшафті краху матеріалістичних ідеологій духовність робить потужне повернення. Однак це повернення може бути небезпечним, якщо воно не виражається відповідно до підходів, які включають мудрість релігійних традицій, почерпнутих зі спадщини великих цивілізацій минулого».
Вселенський патріарх підкреслив, що джерелом проблем є інструменталізація релігії людьми, які часто не мають справжньої віри. Він зазначив, що російські православні є великим надбанням для православ’я і для всього світу.
«Російське православ’я мало величезний духовний і мистецький внесок, а також інтелектуальний. Він, на жаль, став жертвою втручання російської політичної влади. Радянський гніт завдав шкоди, позбавивши цілі покоління благословення віри та мудрості Церкви. Неоімперський режим, потребуючи самозміцнення, покладався на те, що вважав цінним політичним капіталом: відновлені релігійні почуття російського народу. На жаль, йому вдалося спрямувати на цей шлях частину православного духовенства. Головним чином вона сприйняла і зміцнила єретичні підходи царського режиму в контексті неправильного тлумачення церковних канонів, частково через духовне розкладання радянського періоду.
Наслідки дуже серйозні. Етнорелігійний фанатизм, який прищеплюється російській молоді, пригнічує перспективи миру та примирення. Православний світ розділений, і ця роздробленість спроектована на бідні країни, люди яких сподівалися знайти порятунок у вірі. Перш за все, це шкодить Російській Церкві, оскільки рано чи пізно люди усвідомлять перегини Церкви, підпорядкованої цілям, які не мають нічого спільного з її початковою місією».
Завершуючи свою промову, патріарх підкреслив, що інколи фахівці з міжнародних відносин схильні ігнорувати або маргіналізувати роль і значення релігійного чинника, автентичного чи маніпульованого.
«Однак ми вступили в період, коли цей фактор стає все більш важливим. Богослови та інші спеціалісти з питань, пов’язаних із функціонуванням Церков, безсумнівно, повинні відкритися іншим перспективам і розвивати діалог з іншими науковими дисциплінами. Також важливо, щоб спеціальність соціальних наук, політичних наук і міжнародних відносин подолала будь-яке небажання заглиблюватися в релігійні питання. Розуміння нового світу, який формується на наших очах, не може ігнорувати релігійний фактор».
Нагадаємо, патріарх Варфоломій прибув до Абу-Дабі пізно вдень у четвер, 8 грудня, де його зустріли в аеропорту представник уряду Об’єднаних Арабських Еміратів і посли Греції.
