На засідання Священного Синоду РПЦ під керівництвом патріарха Кіріла 13 жовтня узгоджувався склад Комісії у справам старообрядних приходів та по взаємодії зі старообрядництвом. У склад цієї комісії включили митрополита Тульчинського та Брацлавського УПЦ (МП) Іонафана (Єлецьких). Формальний захід може мати далекосяжні наслідки.
З одного боку, створюються умови для виїзду владики, який перебуває в Україні під слідством, а з іншого дозволить йому керувати єпархією з Росії через «своїх» людей, не наражаючи себе на небезпеку. Третє – головне. Поки адвокати доводитимуть невинуватість Іонафана у судах, ніхто не заважатиме йому дискредитувати Україну та вихваляти «рускій мір», повідомляє видання «NaПарижі».
Нещодавно на своїй особистій сторінці Іонафан (Єлецьких) назвав себе єрархом Російської православної церкви, попри позицію УПЦ закликав духовенство поминати Кіріла, не заперечував, що має російське громадянство.
Під час санкціонованих судом обшуків 11 жовтня у митрополита Іонафана вилучили докази злочинної діяльності. Серед них друковані матеріали зі зверненням Путіна та Московського патріарха до громадян України, визнання квазіреспублік «ЛНР» та «ДНР».
За цим фактом здійснюється досудове розслідування за ч. 2 ст. 161 КК України (Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками). За такі дії передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п’яти років.
Хоча й досі підозру не оголошено, митрополит Іонафан найняв двох адвокатів та заперечив очевидні факти щодо роботи на РФ.
13 жовтня Синод РПЦ створює комісію, до участі в роботі якої залучають 73-річного Іонафана. Так, у середовищі церковників митрополит знаний як композитор, філософ, якого в єромонахи рукопоклав теперішній патріарх Кіріл. Формальна участь у комісії є приводом, аби, приміром, залишити Україну.
До того ж, за джерелами видання, на 20 жовтня у Тульчинському єпархіальному управлінні заплановане зібрання духовенства, що має оголосити своє ставлення до кримінального провадження, а саме «засудити переслідування владики», «запевнити у тому, що це все наклеп», він сам «не поширював путінську пропаганду» та є аполітичною фігурою. Звернення має відволікти чи попередити заборону держорганів на виїзд за межі країни фігуранта провадження за нагоди, яка, цілком ймовірно, з’явиться незабаром… Тож все виглядає як підготовка до втечі.
Звісно, можна казати, що нехай їде до Москви. Але це недалекоглядно.
По-перше, перебуваючи у Росії, він залишиться керуючим єпархією, матиме вплив через довірених осіб на усі процеси. По-друге, вірогідно, розгорне бурхливу діяльність з дискредитації України через ЗМІ, розповідатиме батюшкам, як благословляють росіян на вбивства українців, про «утиски» на Вінниччині. Третє – зиску від того, що «позбавилась» фактично «Медведчука у рясі», Україна не матиме. Для Кіріла допомогти Іонафану принципово важливо. Митрополит Тульчинський – один з небагатьох в Україні, кому той дав дорогу до «кар’єрного зростання» у Церкві, і хто йому стовідсотково відданий. Тому Кіріл зробить усе можливе, щоб повернути Іонафана, не дати йому опинитися за ґратами. Це означає, що гіпотетично Іонафана можна обміняти на полонених «азовців», жінок чи інших патріотів, яких росіяни не хочуть віддавати.
Втім, щоб Кіріл лобіював такий обмін, Іонафан повинен бути в Україні, але відсторонений від управління єпархією та обмежений у впливі на духовенство.
