Мовчання очільника УПЦ МП митрополита Онуфрія (Березовського) – добре продумана тактика. Єпархії УПЦ МП «ДНР», «ЛНР» та Криму вирішили залишитися з Москвою і виходять з-під підпорядкування УПЦ. УПЦ все одно буде ліквідовано.
У такому ракурсі російські ЗМІ пишуть про події в УПЦ МП.
«Митрополит Онуфрій зберігає авторитет у православному світі не лише через свою репутацію благочестивого ченця, а й тому, що не робить різких політичних заяв. Якби він почав їх робити, то, по-перше, став би спірною фігурою і, по-друге, довелося б відповідати на незручні питання. Наприклад, чи він досі є постійним членом Синоду РПЦ. А він лишається постійним членом. Автокефалію УПЦ офіційно проголошено не було, Онуфрій не писав заяви про вихід із Синоду РПЦ, і Синод РПЦ також не робив жодних заяв із цього приводу. В УПЦ свого роду сором’язлива автокефалія. Тому Онуфрію доводиться вести дуже обережно, і намагається триматися подалі від політики», – заявляє політолог Алєксєй Макаркін.
На думку експерта, відмова УПЦ від підпорядкування РПЦ – крок вимушений. «У них не було гарного рішення. Українська православна церква тривалий час балансувала між різними ідентичностями. Але зараз російська, московська ідентичність у сучасній Україні має дуже великий ризик. Тому вони й пішли на такий крок – і без особливого ентузіазму. Послідовні прихильники незалежності України переважно були у Київському патріархаті, Українській автокефальній православній церкві (УАПЦ) або перейшли з УПЦ до ПЦУ під час її створення. Зараз в УПЦ залишилися здебільшого люди, які хотіли б зберегти зв’язок із Росією, насамперед духовний, – продовжує Макаркін. – При цьому УПЦ як організація, попри все, продовжує функціонувати. Мабуть, це була неформальна умова з боку держави для тих підсумків, які були прийняті на Соборі 27 травня».
«Якщо говорити про регіональний чинник, то на заході України відмова від Москви мало що змінила і влада дивиться на УПЦ як на «московську церкву». Тож на заході для УПЦ ситуація не лише не змінилася на краще, але навіть, навпаки, погіршилася. Якщо брати території ДНР, ЛНР та Криму, то там тенденція прямо протилежна тому, що самі єпархії вирішили залишитися з Москвою і виходять з-під підпорядкування УПЦ. Тож із УПЦ залишається центр країни», – вважає політолог. На його думку, найближчим часом об’єднання з ПЦУ навряд чи можливе. «Це вирішується не на рівні парафіян та священиків, а на рівні єрархів. Сьогодні важливим є те, що на рівні священноначалія діалог між УПЦ та ПЦУ відсутній. Та й умови, які виставляє УПЦ, для ПЦУ є неприйнятними. Тому чекати на якісь швидкі рішення навряд чи доводиться», – сказав Макаркін. Він вважає, що і держава не дуже зацікавлена у стрімкому об’єднанні церков: «В українській армії чимало парафіян УПЦ, і влада не хоче викликати в них роздратування, щоб не було розколу церковною лінією у Збройних силах. Держава цю тему залишає на майбутнє. У майбутньому, можливо, воно підштовхуватиме УПЦ до об’єднавчого процесу».
«УПЦ все одно буде ліквідовано, це лише питання часу, – вважає член Ради з міжнаціональних відносин за президента Росії Богдан Бєзпалько. – УПЦ нічого не виграла, відмовившись від Московського патріархату. Вона просто відстрочила неминуче. У нинішній Україні церква розглядається як атрибут незалежної держави, тобто це якийсь атрибутивний інститут, який має бути у кожної незалежної держави та повністю підпорядковуватися ідеям цієї держави. Я переконаний, що УПЦ все одно примушуватимуть до злиття з ПЦУ, а можливо ще й з Українською греко-католицькою церквою. І це злиття цілком можливо. Просто все залежить від тих тенденцій, які переможуть в Україні».
