П’ятниця, 24 Травня, 2024
Бiльше

    Митрополит чи полонений? Справа митрополита УПЦ (МП) Іонафана засудженого за держзраду

    Історія одного із найвпливовіших єрархів УПЦ (МП) на Вінниччині приховує більше питань, ніж відповідей. Засуджений українським судом за підтримку російської агресії митрополит Іонафан здавалося б зовсім віддав себе на милість московського патріархату. Але чи так все просто? З’явилися відомості, що Іонафан особисто погодився бути обміняним на українських військовополонених. І це при тому, що РПЦ і проросійські єрархи різних країн робили все, аби виправдати його дії.

    За що саме звинувачували митрополита Іонафана?

    Митрополит “Тульчинський і Брацлавський” УПЦ (МП) Іонафан (Єлецьких) – один з активних прихильників російської агресії проти України. СБУ звинувачує його у розпалюванні релігійної ворожнечі та підтримці Росії. Згідно характеристикою роспропагандистів, Іонафан «відданий Патріарху Кірілу, Російській Церкві, Росії, ненавидить українізацію». У липні Вінницький міський суд виніс обвинувальний вирок щодо владики Іонафана і засудив його до п’яти років позбавлення волі за виправдання російської агресії.

    Зокрема, клірика засудили за статтями:

    • ч. 2 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади);
    • ч. 1 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України);
    • ч. 2 ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками);
    • ч. 3 ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників).

    Згідно з матеріалами слідства архієрей УПЦ (МП) розповсюджував серед вірян пропагандистські листівки, в яких закликав до захоплення влади та зміни держкордону України. А на одному із сайтів РПЦ розміщував публікації на підтримку російських окупантів та їхніх воєнних злочинів.

    Як РПЦ та інші церкви реагували на вирок Іонафану?

    За цього архієрея вступався сам очільник РПЦ, патріарх Московський Кіріл (Гундяєв). У своєму зверненні Кіріл казав, що засудження Іонафана стало результатом його “закликів до духовної єдності Святої Русі, молитви за мир та відвертого засудження розколу”. До речі сам Гундяєв в кожній другій проповіді говорить про “святу Русь”, маючи на увазі «об’єднання» РФ, України і Білорусі в одну імперію.

    Гундяєв також наголошував, що він особисто знає митрополита Іонафана «за роки його навчання та праці у Ленінградській духовній академії», і «ще наприкінці 1980-х років його безуспішно намагалися залякати органи державної безпеки атеїстичної держави». Глава РПЦ вважає звинувачення, висунуті в адресу митрополита Тульчинського, «абсолютно неправдивими», а їхні докази – «сфальсифікованими».

    9 серпня на порталі Московського патріархату з’явилось звернення очільника РПЦ до Предстоятелів Помісних Православних Церков, низки релігійних діячів та представників міжнародних організацій з посланнями, в яких Гундяєв повідомив про “переслідування” митрополита Іонафана. 

    Інший високопоставлений єрарх РПЦ, митрополит Іларіон (Алфеєв) просив Угорського прем’єр міністра Віктора Орбана “домогтися визволення маститого єрарха — якщо не з якихось інших міркувань, то хоча би із міркувань гуманітарного характеру”.

    Єрусалимський патріарх Феофіл зі свого боку запевнив, що молиться за Іонафана і за всіх, «хто піддається гонінням». Свою підтримку висловив і митрополит Онуфрій (Березовський), який благословив Іонафана подавати апеляцію.

    Тобто ми можемо стверджувати, що РПЦ мобілізували своїх сателітів на підтримку Іанофана.

    Як відреагувала Албанська церква на критику на адресу Іонафана?

    Тепер звернемо увагу на Албанську Церкву. Саме її реакція цікава нам в контексті критики, яка звалилась на архімандрита Романоса Анастасіадіса.  

    Предстоятель Албанської Православної Церкви Анастасій виступив на захист Іонафана. Він побажав засудженому за держзраду “перенести теперішнє безглузде переслідування”, як “новомученик”. 

    На це відреагував архімандрит автономної Церкви Криту (Вселенський патріархат) Романос Анастасіадіс, який засудив такі вислови предстоятеля Албанської ПЦ.

    В своїй публікації він писав: «Анастасіос, який не знайшов слова, щоб засудити російське вторгнення в Україну, подбав про те, щоб повсюдно засудити український народ, який захищає свою Батьківщину від зовнішніх і внутрішніх ворогів…. Анастасій, замість того, щоб захищати свою паству, захищає колабораціоністів російських окупантів і вбивць українського народу».

    Після цього Священний Синод Албанської Церкви закликав вжити заходів стосовно представника Критської Церкви, який «образив» архієпископа Анастасія.

    У відповідь на це Романос написав, що слова предстоятеля Албанської церкви розтиражували ресурси РПЦ, яка бореться проти Вселенського патріархату і що саме архієпископ Анастасій має бути звинуваченим у антицерковній поведінці та вибачитись.

    «Нехай архиєпископ Албанії відповість на запитання, чи відчуває він гордість від того, що його називають головним джерелом і посиланням у текстах Російської Церкви, спрямованих проти нашого Вселенського Патріархату. Єретичні московити та їхні сріблясті рупори по всьому світу, і навіть продажні російські холуї в Греції, раз у раз посилаються на нього як на нібито “авторитет” для того, щоб очорнити і оббрехати нашого Вселенського Патріарха і Велику Христову Церкву!», – писав архімандрит Романос 14 серпня у соцмережі.

    «Анастасій, повинен вибачитися, а не звинувачувати! Він, Анастасій, винний, а не викривач. Він, Анастасій, своїм дотеперішнім антицерковним і антиканонічним ставленням і поведінкою поставив себе по той бік історії, разом з Ворогами Церкви. Він, Анастасій, повинен покаятися, вибачитися і виправити свої згубні помилки, за що, звичайно, судити його будемо не ми, а Бог. Моя власна совість, свідок Всевишнього Бога і Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, Успіння якої ми святкуємо, чиста! Перед Богом і людьми…», – зазначив Романос.

    Визнання Іонафаном своєї провини і бажання бути обміняним.

    Журналіст грецького походження Костас Онісенко розповів, що Іонафан погодився на обмін, для цього він підписав заяву про визнання його військовополоненим. 

    Тобто, з юридичної точки зору Митрополит Іонафан, не тільки визнав свою провину, коли підписав заяву на включення його до списку на обмін на українських військовослужбовців, що перебувають в російському полоні! Іншими словами, він має бути обміняний українцями на своїх військовополонених, яких утримують росіяни, і таким чином потрапити до Росії. 

    Онісенко також розмірковував над тим, що зробив би архієпископ Анастасій, якби дізнався, що Іонафан попросив включити його в список російських військовополонених, які підлягають обміну.

    Тут цікаво зазначити, що Синод Албанської Церкви вважає “вигадкою” те, що Албанська Церква “перебуває у воронці російської пропаганди”. І як тепер це співставити із тим фактом, що Албанський предстоятель підтримав злочинця, який визнав себе полоненим і що діяв у інтересах росії?

    Як Тульчинська єпархія УПЦ коментувала інформацію про бажання Іонафана бути обміняним?

    “Спростування неправдивого повідомлення в грецькій газеті”. Із таким заголовком вийшла стаття на офіційному ресурсі Тульчинської єпархії УПЦ (МП), якою опікується засуджений за колабораціонізм Іонафан.

    У статті спочатку назвали брехнею слова журналіста Костаса Онісенко про визнання Іонафаном своєї вини і бажання бути обміняним на українських військовополонених. Але водночас підтвердили що Іонафан таки підписав документи на визнання його військовополоненим і обмін в майбутньому.

    “Згоду і підпис митрополита Іонафана на обмін було! видобуто обманним шляхом групою працівників Вінницького СБУ, які, особисто відвідавши його, стверджували, що на такий обмін вже є благословення і навіть письмове клопотання Святішого Патріарха Кіріла, а також когось із найвищих чинів РФ, і що його ім’я вже внесено до списку архієреїв та духовенства для термінової депортації, що надалі не отримало жодного підтвердження. При цьому слідчі наполягали на повному мовчанні митрополита Іонафана про акцію обміну, щоб не перешкодити її виконанню. Не виключено, що подібний обманний трюк може мати місце і щодо інших підсудних архієреїв УПЦ”, – йдеться в заяві УПЦ (МП).

    Костас Онісенко відреагував на цю заяву УПЦ (МП) і розбирався в чому ж “брехливість” його слів про Іонафана? За словами Онісенка, в УПЦ (МП) визнають що Іонафан  підписав і погодився на свій обмін і зробив це, бо вважав, що є гарантії від “когось на найвищому рівні в Російській Федерації”.

    Також в УПЦ (МП) визнали, що Українські спецслужби гарантували Іонафану, що він зробить це так, щоб ніхто не дізнався. Тобто, не підставляючи ні себе, ні Архиєпископа Албанського, ні тих, хто його захищав.

    «Так що заява митрополії (УПЦ, – ред.) насправді не суперечить, а підтверджує те, що я сказав», – резюмує журналіст Костас Онісенко.

    Що ще можна сказати з приводу ситуації з Іонафаном?

    Які висновки можна зробити з цієї історії? Митрополит Іонафан, друг Гундяєва, є одним з прихильників росії в Україні, і засуджений за це українським судом. Він всіляко до останнього відкидає свою вину, але водночас погоджується на обмін і хоче потрапити до росії. В УПЦ (МП) переконують, що митрополит зробив такі шокуючі заяви під впливом обману збоку правоохоронців. Звісно, що це лукавство, адже людина, яка визнає себе невинуватою у злочинах проти України, ніколи ні під яким обманом не погодиться бути обміняною і поїхати в країну агресора. Тільки поплічники Кремля будуть раді переселитись на московьскі болота.

    До того ж історія з митрополитом Іонафаном демонструє, наскільки глибокий вплив має РПЦ на низку Церков, зокрема Албанську. Вона навіть під час війни рф проти України не змогла визнати, що Іонафан – скоював злочини на користь Московії. Більше того, РПЦ і проросійські церковні діячі з інших Церков всіляко захищали і виправдовували дії митрополита Іонафана, зображаючи його не як злочинця, який підривав безпеку України і діяв в інтересах агресора, а як “мученика за віру”, який страждає через “заклики до єдності”. Це все під час щоденних обстрілів рашистами українців, руйнування церков, вбивства жінок і дітей окупантами. Цинізму просто немає меж.

    Повторючись, ще раз скажемо, що предстоятель Албанської Церкви Анастасій встав на захист Іонафана, попри докази його колабораціоністської діяльності у війні проти України. Після заяв Іонафана про бажання обміну в Албанській Церкві ніяк не прокоментували своєї минулої позиції. Чи можна це вважати опосередкованим потаканням російським злочинцям? Питання залишається відкритим.

    Автор: Духовний Фронт України

    Найсвіжіше

    Популярне