Традиційно у багатьох Помісних Церквах у другу неділю після дня Святої Трійці вшановують пам’ять Собору місцевих святих. Так зокрема, в Православній Церкві України цього дня відзначають свято на честь усіх святих землі Української, у Болгарії вшановують святих землі Болгарської, а на Святій Горі прославляють отців, що у подвигу на Афоні просіяли. Таке святкування є своєрідним національним ідентифікатором і продовженням, конкретизацією Дня усіх святих, що відповідно відзначається за тиждень перед цим.
Представники ж так званої УПЦ МП, на відмінну від усіх інших, цього дня святкують пам’ять усіх святих «у землі Руській просіявших». Про це зокрема свідчить і офіційний сайт цієї релігійної організації, на якому зазначають, що саме святих «руської землі» прославляв її предстоятель в Лаврі
І подібне святкування звершили у багатьох єпархіях цієї Церкви, доволі показово, наголошуючи саме на цій назві. Імовірно, тим самим єрархи і служителі цієї релігійної спільноти намагались показати «історичну спадковість України і древньої Русі».
Проте, подекуди такі вказівки доходили навіть до відвертого абсурду. Зокрема, на сайті Ніжинської єпархії, вказали, що цього дня вони відзначили «день пам’яті всіх святих Церкви Руської», Зокрема в честь саме цього свята сам очільник цієї єпархії, а саме речник УПЦ МП митрополит Климент звершив богослужіння у своєму кафедральному соборі
Погодьтесь, доволі саркастично виглядають усі ці повідомлення, як і сама назва свята, на тлі крикливих заяв про повну незалежність від рпц. Можна довго дискувати з приводу того, кого відносити до святих «Церкви і землі руської», проте, дивує не стільке сама назва, скільки факт, того що у так званій самостійній і незалежній «українській церкві» за 30 років тієї ж самостійності і незалежності, на другий рік повномасштабного російського вторгнення, та на перший рік від «повного розриву з рпц», так і не встановлено свята на честь усіх святих саме Української землі!
Щоб пояснити необхідність і важливість встановлення такого свята, і на нарватись на критику апологетів упц мп, наведемо цитати із роздумів на цю тему одного із найодіозніших ієрархів цієї релігійної спільноти, а саме митрополита в Запоріжжі Луки Коваленка.
Так, Лука ще у 2015 році, роздумуючи над встановленням дня пам’яті всіх святих землі української, стверджував, що таке свято допоможе «подолати спокусу побачити у цих урочистостях завуальований націоналізм чи якісь імперські амбіції».
Також на його думку, «започаткування Дня Пам’яті Собору святих, які просіяли на нашій Батьківщині, є актуальною вимогою сьогодення. День їхньої пам’яті буде днем єдності нашої нації, днем примирення та єднання всіх у Христі Ісусі»…
Як не дивно, але тоді Луку навіть не хвилювало, і він не бачив нічого поганого в тому «що багато святих, які могли б входити до Собору «Всіх святих, у землі Українській, що просіяли», вже входять до Собору всіх святих, що в землі Руській просіяли»,
Ще більш цікавою і доволі важливою була думка митрополита про історичну точку відліку для переліку святих. «Точкою відліку має бути історично визнана дата Хрещення Русі, але при цьому не забути про тих, хто був провісниками цієї події, як апостол Андрій Первозванний, свята рівноапостольна велика княгиня Ольга та інші» – писав Лука.
Окремо варто наголосити, що навіть різні історичні переформатування в громадянській історії, на думку того ж Луки, могли мати лише «другорядне значення».
І на завершення своїх роздумів митрополит у Запоріжжі Лука зробив як ніколи правильний і влучний висновок, «що День їхньої пам’яті (всіх святих землі української – ДФУ) дасть нашій Церкві новий імпульс у справі відродження та утвердження віри Православної, відновлення національно-історичного здорового глузду».
Проте, на жаль, ніхто із співбратів Луки не прислухався до його думок, та і сам він, всупереч своїм же роздумам, у ту ж неділю, як і всі його колеги святкував пам’ять усіх руських святих.
Ось таке ось лукавство від Луки і його священноначаліє, яке хоч і називає себе «українською церквою» проте і далі святкує святих «Церкви і землі Руської». Шкода, але від такого лукавства вищих єрархів страждає чимало свідомих священників і мирян, які ще поки лишаються у цій Церкві. Прикро і те, що від такої поведінки вищих єрархів справа єднання в єдиній Помісній Церкві, в якій би прославляли усіх святих Української землі, стає ще більш далекою від реалій і потреб сьогодення.
