Ми є свідками того, як на ділі працює “що посадили, то й назбирали”. Що закладали в людей, які знаходилися в УПЦ (МП), то на сьогодні й отримали. А закладали абсолютне “послушаніє свому батюшкє”.
Про це заявила релігієзнавчиня Людмила Филипович в інтерв’ю “Громадському радіо”.
“Священник вирішує повністю все: долю, напрям, стратегію, тактику, гроші — це московський тип взаємин між громадою та священником, не український. Український тип має зовсім інші взаємини. Священник завжди був найманим робітником. Громада вирішувала чи подобається він їй, чи ні. Ніхто не міг нав’язати священника українській громаді”, – наголосила Філіпович.
За її словами, тепер виходить, що громада вже давно пішла значно далі від своїх священників, які і досі скуті путами по руках московщиною. Начальство сказало чинити опір – чинять.
“Ми є свідками того, як громада самоусвідомлює себе як спільноту людей, які пов’язані єдиним віросповіданням. Іде дорослішання. Вони вчаться як треба формулювати свої потреби, як їх висловлювати, захищати. Думаю, що в цій ситуації переможе громада. Ми всі проти насильства. Ми б хотіли, щоб обидві сторони були прикладом високого свідомого ставлення до таких змін. Але так не виходить”, – зазначила релігієзнавчиня.
В переході є багато моментів, які з першого погляду можуть бути непомітними, але є дуже важливими. Наприклад, невідомо чи встигла громада переоформити в законному порядку своє бажання переходу з одної юрисдикції на іншу. Чи вже вона зареєструвала нову громаду у складі ПЦУ. Чи прийняв єрарх цієї єпархії їх під свій омофор. Чи є священник, який погодиться в складі ПЦУ здійснювати богослужіння для цієї громади за українськими підручниками та обрядами. УПЦ служиться переважно церковнослов’янською мовою. Перевчитися не так просто. Ну і ми не враховуємо психологічний момент. А він досить серйозний. Не так просто людині, яка 30 років належала до УПЦ взяти і перейти на ПЦ.
“Треба займатися широким просвітництвом, знайомити людей з історією церкви, розповідати що сталося з православ’ям в Україні від 1980 року, хто кому є церква-мать, а хто кому є церква-дочка”, – наголосила Филипович.
