Понеділок, 11 Липня, 2022
Бiльше

    «Ви нікому не потрібні, навіть після незалежного статусу». Як Москва протидіє діалогу УПЦ МП і ПЦУ

    27 травня відбувся собор УПЦ МП в Феофанії на якому, як відомо, змінили статут, викресливши з нього всі згадки про московський патріархат, окрім грамоти Алєксія ІІ. Та, навіть після цих змін, в українському суспільстві є несприйняття Російської Православної Церкви в Україні, особливо в умовах війни з російським агресором. До ПЦУ продовжують переходити парафії із УПЦ Московського патріархату, шляхом законного голосування (станом на 7 липня 2022 року таких парафій понад 1000 ), а влада на місцях продовжує забороняти московський патріархат через потурання агресору та з метою консолідації українського суспільства. У деяких випадках УПЦ МП навіть давали кілька днів на об’єднання з ПЦУ. Все це штовхає УПЦ МП до діалогу із ПЦУ. Такий шлях видається єдиним можливим виходом із ситуації, що склалась. Метою двох Церков має бути єдність українського Православ’я. Один із кроків вже був зроблений священниками УПЦ МП і ПЦУ, які зустрілись 5 липня у Софії Київській. Проте верхівка УПЦ МП вже відхрестилась від них.

    Про проблематику діалогу між Церквами та як її використовують росіяни, читайте в аналітиці Духовного Фронту України.

    Хоча у ПЦУ не вважають, що УПЦ МП цілковито відділилась від моспатріархату, РПЦ покарала Онуфрія за прагнення до незалежного церковного статусу. 7 червня РПЦ анексувала Кримські єпархії і дала зрозуміти, що так буде з кожною єпархією УПЦ МП, яку захоплять рашисти. Також фіксуються спроби керівництва РПЦ відкотити все, що зроблено у Феофанії, назад або використати на свою користь. Адже ситуація, коли Онуфрій згадує Диптих, а не московського патріарха Кіріла (Гундяєва), як свого предстоятеля, ідеологічно шкідливий прецедент для РПЦ: так робити може лише предстоятель Церкви, а не митрополит РПЦ, чи УПЦ МП, яким вважають Онуфрія у Москві. Варто зауважити, що Онуфрій використовує Диптих РПЦ (згадує Грузинську церкву після Московської, а не після Болгарської, а також згадує предстоятеля не визнаної ПЦ Америки – Тіхона Маларда) і залишається в розриві з тими Церквами, з якими розірвали відносини московська патріархія через визнання ними ПЦУ. Тобто продовжує дотримуватись рішень Московського патріархату щодо православ’я в Україні.

    Поки кроки УПЦ МП в напрямку відділення від РПЦ нечіткі – деталі відділення приховуються від суспільства. Але все ж Онуфрій зумів зібрати Собор в Феофанії та змінити статут. Таким чином, попри проросійське лоббі Онуфрій зробив рух в сторону незалежної від країни-агресора Церкви. Собор УПЦ МП навіть підняв тему діалогу із ПЦУ, щоправда, із антиутопічними вимогами, на які ПЦУ не пристане. Проте навіть сам факт згадки про діалог між УПЦ МП та ПЦУ став дуже болючим для ворогів України.

    Фото: УПЦ МП

    І тут у гру вступили російські “навколоцерковні” пропагандисти. Вони підійшли з усією хитрістю і не стали нагло брехати, а просто почали сіяти “зраду”, перебільшуючи настрої духовенства, які є в ПЦУ і УПЦ МП, з метою ускладнити і так не просту ситуацію. Мовляв, ви (тобто УПЦ МП) нібито не зможете бути нормально прийняті в ПЦУ, як би ви не відділялись від росії і не говорили про «незалежність» – вам немає сенсу йти на більший розрив від Москви і шукати друзів серед українців бо вас там ніколи не приймуть.

    Розділення православ’я в Україні вигідне рашистам

    Російські загарбники намагаються втовкмачити в голови УПЦ МП вороже ставлення до ПЦУ, щоб українське суспільство не було консолідованим, єдиним і монолітним. Після собору в Феофанії вони обережно критикують і УПЦ МП та піддають сумніви доцільності церковну незалежність українського паравослав’я від Москви, лякаючи розколом України. Що характерно, російські агенти інформаційно-психологічних операцій критикують бажання не тільки всієї структури УПЦ МП до розриву з РПЦ, але і бажання людей, бути незалежними від російського православ’я.

    Агент ГРУ РФ Алєександр Вознєсенський присвятив низку публікацій тому, що духовенство УПЦ МП, нібито, ніколи не зможе вважатись в ПЦУ “своїми”. “Ми для них просто чужі”, – впевнено констатує російський агент “православних журналістів”, які маніпулятивно пояснюють таку “чужість”, тим що УПЦ МП з Христом, а не недостатнім відділенням від РПЦ.

    “Зраду” розводять й інші наближені до російських спецслужб канали. На одному із таких йшлось, що в українському суспільстві не приймуть УПЦ МП. І це лише крапля в морі російської пропаганди, яка ллється на довірливих читачів щодня.

    Проблематика діалогу між Церквами

    Діалог в українських реаліях ускладнений. Він на тлі суперечок на світоглядні (загальні) теми переходить на особистості.

    Претензії до УПЦ МП, як організації та її керівництва, в суспільстві дійсно є. Більшість з яких є цілком виправданими. Про це свідчить і десятки заборон УПЦ МП місцевою владою в містах і селах. Підстави до такого ставлення теж є. Взяти лише той факт, що московський патріарх Кіріл, який виправдовував окупацію і звірства рашистів, до недавнього був предстоятелем для УПЦ МП.

    Сама ПЦУ теж до повномасштабної війни стримано говорила про діалог із представниками УПЦ Московського патріархату. Іноді в ПЦУ отримують підтримку не зовсім конструктивні голоси.

    Фото: ПЦУ / Синод ПЦУ 22 листопада 2021 року

    Ситуація була майже тупиковою і безвихідною, коли на Синоді ПЦУ в 2019 році йшлось про діалог із УПЦ МП, але питання було зняте через позицію митрополита Андрія (Абрамчука), який розповів, що не для того ми 30 років боролись за автокефалію, щоб зараз із “москалями” єднатись. Ця ситуація говорить про надзвичайно великий особистісний людський фактор, що стає перешкодою для об’єднання.

    Проте повномасштабна війна змусила Церкви по-новому переглянути свої позиції і заявити про діалог. Однак реальних кроків на зближення не було зроблено в жодній із Церков.

    Цьому заважає як людський фактор, так і маса образ і прокльонів, анафем, обзивань, які були сказані за всі ці роки. На місцях ситуація менш трагічна. Так митрополит УПЦ МП на Львівщині Філарет заявив про готовність діалогу. Але наскільки щирі ці заяви? І якщо серед архієреїв УПЦ МП майже всі не хочуть нічого змінювати, хоча деякі прагнуть  автокефального статусу, то про діалог із ПЦУ вони взагалі не говорять публічно.

    Керівництво УПЦ МП зайняло деструктивну ультимативну позицію стосовно ПЦУ і не визнає архієрейського достоїнства в ПЦУ. На перший погляд здається, що все дуже погано, але насправді ситуація може різко змінитись при відповідних сприятливих умовах, або при вкрай скрутному становищі УПЦ МП, яке нині вже є. Архієреї УПЦ МП будуть змушені домовлятись і знаходити спільну мову із ПЦУ. І деякі вже почали це не публічно робити.

    Чи можливе зменшення напруги між ПЦУ і УПЦ МП?

    Попри бажання левової кількості вірян і духовенства з обох Церков, сісти за стіл переговорів вдалось лише 5 липня 2022 року – у восьмі роковини смерті митрополита Володимира (Сабодана). Зібралися 21 клірик з УПЦ МП та ПЦУ, приблизно порівну. Модерувала пані Олена Богдан, голова ДЕСС.

    Сторони говорили про те спільне, що в них є: що всі вони мають спільну віру і є вихідцями із РПЦ. Також в ПЦУ і УПЦ МП погодились, що вони є єдиними в розумінні деструктивної позиції Московського Патріархату, який підтримав війну проти України. Священнослужителі домовились, що треба відмовлятися від “мови ворожнечі” стосовно один до одного.

    Олена Богдан та Олександр ткаченко на зустрічі духовенства ПЦУ та УПЦ МП

    Під час обговорення виявились цікаві нюанси про собор УПЦ МП в Феофанії. Так, рішення собору УПЦ МП в Феофанії у тій частині, що стосуються діалогу із ПЦУ (і є ультимативними і практично неможливими для ПЦУ), на самому соборі не обговорювалися. До цього просто не дійшли, а ухвалили те, що було заздалегідь приготоване.

    Також Онуфрій не заперечує, коли парафії на місцях не виконують рішення Собору в Феофанії і продовжують поминати московського патріарха Кіріла (Гундяєва), як свого предстоятеля замість Онуфрія. Тобто така собі лінія “недоавтокефалії” продовжується.

    Жодного єпископа від обох сторін, під час зустрічі не було. Діалог знову ініційований не верхівкою Церков, а “низами” – вірянами і священниками.

    Верхівка УПЦ МП взагалі відхрестилась від учасників діалогу з ПЦУ. Голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП митрополит Климент (Вечеря) сказав: «Ніхто від Церкви не делегував священників, які взяли участь у цій зустрічі, представляти точку зору духовенства та мільйонів мирян УПЦ».

    Фото: Климент Вечеря. Фото: ВВС

    Верхівку ПЦУ і УПЦ МП, схоже частково влаштовує той статус і хід подій, який зараз є. Проте, якщо навіть до ПЦУ не будуть вливатись цілі єпархії із архієреями та всіма парафіями, УПЦ МП ризикує прийти (а так і буде) до фінального етапіу єднання повністю «розбитою» втративши будь які переговорні позиції. Це вигідно ПЦУ, але не вигідно УПЦ МП. Одна із причин відсутності діалогу також може критись в цьому.

    Не секрет також і те, що священники УПЦ МП, які приєднались до ПЦУ дійсно інколи відчувають певну осторогу до себе і можливо упереджене ставлення. Така собі “нездорова атмосфера”, яку  підігрівають вищезгадані російські агенти і реальні фактори співпраці кліриків УПЦ МП із агресором. Колабораціонізм окремих кліриків УПЦ МП ніяк не карається адміністрацією УПЦ МП, а Онуфрій, схоже, просто закриває на них очі. Є випадки, коли священники повертались до УПЦ МП, після свого приєднання до ПЦУ. Всі ці фактори не можуть не відбитись на ставленню до новоприбулих священників УПЦ МП, які приєднались до ПЦУ.

    Також, ПЦУ і УПЦ МП могла б знайти вихід із цієї ситуації, яка склалась і звернутись по допомогу до третьої сторони. Вселенський патріарх міг бути гарним примиряючим посередником і третейським суддею між ПЦУ та УПЦ МП, тільки цього повинні захотіти всі. Патріарх Варфоломій самостійно не бажає втручатись в справи ПЦУ, проте, якби останні попросили про таке втручання, не виключено що він би погодився.

    На сьогодні, щодня до ПЦУ приєднуються по кілька парафій. Загалом близько 1000 парафій від початку Об’єднавчого собору.

    Єрархи УПЦ МП на зустрічі з Вселенським патріархом Варфоломієм / 23.06.2018
    Єрархи УПЦ МП на зустрічі з Вселенським патріархом Варфоломієм / 23.06.2018

    Від об’єднання виграють всі

    Загальне об’єднання двох конфесій могло б зменшити релігійну ворожнечу, яка існує через конфлікти за парафіяльне майно, храми.

    Об’єднання забрало б із рук агресора один із аргументів війни проти України – «утиски московського патріархату»

    Якщо до ПЦУ будуть приєднуватись не окремі парафії, а цілі єпархії із архієреями, то вони зможуть зберегти управління в статусі кво. Тобто зберегти все як було, тільки із співслужінням з ПЦУ і підпорядкуванню Синоду ПЦУ, у який входитимуть колишні архієреї УПЦ МП. Проте предстоятелю УПЦ МП доведеться поступитись посадою митрополиту Епіфанію. В іншому ж випадку судові справи продовжуватимуться.

    В УПЦ МП будуть судитись і кричати на весь світ про “захоплення”, в той час, як до ПЦУ переходитимуть парафії. Також в УПЦ МП вже демонстративно відкрили парафії за кордоном, щоб показати свою більшу “самостійність” за ПЦУ.

    У ПЦУ зі свого боку вимагають від УПЦ МП засудити ідеологію “русского міра” і перестати займатись проросійською діяльністю.

    Єднання – шлях

    «Єднання православних» – це «шлях». Цей шлях є важкий для обох юрисдикцій, особливо після років протиріч і взаємних образ, в тому числі особистісного характеру. Росія протидіятиме адже має вплив на конкретних людей з керівництва МП в Україні які формують вигідну для агресора «політику діяльності».

    Провина на затягуванні міжконфесійного діалогу лежить на конкретних людях, які свідомо працюють на агресора. Особливо в керівництві УПЦ МП. Особистісний фактор є головною перешкодою для загальноцерковного об’єднавчого процесу.

    Фото: ПЦУ / Глава РПЦвУ Онуфрій і предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній

    Найсвіжіше

    Популярне