Священник Артем Бондаренко, який служить в Німеччині і був у Російські православній Церкві, розповів про свої причини переходу в Українську Церкву.
«Це було у розпал війни і щодня надходили зведення про загиблих, про поранених, по втрачені українські міста… При першій зустрічі я одразу про себе розповів, що я українець, але з РПЦ, що тут прослужив 15 років, і через війну, через те, що я побачив в АТО, я прийняв рішення переходити в Українську Церкву», – розповів священник в інтерв’ю «Релігійній правді».
Він зазначив, що в Українській Церкві його «сприймали по-братськи, дуже щиро». «Допомагали мені, дали богослужбові книги, бо я не мав нічого, і прийняли мене дуже тепло».
«Ми з жінкою сказали один одному, що краще підемо на найнижчу роботу, але не можемо більше перебувати в МП. Причому не через тиск, не через якісь проблеми – хочу похвалити своє німецьке керівництво МП, ніяких проблем або тиску не було зовсім. Але ми не могли через моральний аспект, через свій внутрішній тиск більше перебувати в МП», – пояснив священник.
За словами отця Артемія йому довелося працювати на різних роботах.
«У тому регіоні, де я живу зараз, з роботою не так легко. Також існує конкуренція за робочі місця, бо поруч Чехія і Польща, і люди їздять і шукають роботу, якої або мало, або нема. Тому я погоджувався на будь-яку роботу, не вибираючи. Був на різних роботах, зараз працюю на будівництві, а тоді я працював на фабриці автозапчастин. Там мене скоротили і я шукав то одну роботу, то другу».
«І не дивлячись на всі труднощі, скрутні моменти як в фінансовому плані, та і в тому, що я втратив дорогих мені парафіян, бо залишив парафію на іншого священника (це також було нелегко, бо тих людей я любив, поважав, вони були мені дорогі), не дивлячись на ці моменти, я все одно ніколи не жалкував, що я перейшов. Це дало мені внутрішню свободу, внутрішню радість і внутрішню правду. Коли я був ще в МП, то я не мав того внутрішнього спокою, який маю зараз», – підкреслив священник.
