У Москві 21 листопада відбувся Собор православних мирян на тему «Третя світова війна. Зупинимо цифрофашизм», на якому виступив голова Московського відділення «Співдружності ветеранів ополчення Донбасу» (терористична організація) та колишній глава «Народного собору України», прихожанин РПЦвУ терорист «ДНР» Ігор Друзь.
Він порадив брати приклад з очільника РПЦвУ митрополита Онуфрія (Березовського), який, за його словами, «не став підтримувати вакцинобісся». Друзь також назвав Онуфрія другою особою в єрархії РПЦ.
«Ми повинні посилатися на митрополита Онуфрія – другу за єрархією особу в РПЦ, на єпископа Соловецького Порфирія, на митрополита Рязанського Марка та інших однодумців. Нас підтримує більшість духовенства, але багато хто боїться відкрито висловити свою думку. Взагалі, навіть якби вакцини і QR-коди були дуже корисними і хорошими, Церква повинна говорити насамперед про дану Богом свободу. Медичне втручання може бути лише добровільним, інакше це досліди в стилі доктора Менгеле, тим більше вони збираються перенести ці досліди на наших дітей», – зазначив терорист «ДНР» Ігорь Друзь, передає РІА «Катюша».
Він додав, що російський народ може бути знищеним, якщо не буде противитись карантинним обмеженням, та пов’язаними з ними заходами.
Варто зазначити, що Ігор Друзь насправді називається Ігор Дусь і є родом із Дубна. Пік довоєнної кар’єри Друзя припадає на 2010-2013 рр., коли він став відповідати за церковний напрямок агітаційної роботи Партії регіонів. Офіс «Народного Собору», де він займав посаду голови, розташовувався неподалік від головного “регіоналівського” штабу на Липській.
24 травня 2013 року було підписано угоду про співпрацю “Народного Собору” з рухом Медведчука.
Розширенням сфери впливу УПЦ МП він займався й у парламенті та в мережі. У Верховній Раді йому доручили бути радником представника РПЦвУ у Верховній Раді України архієпископа Львівського РПЦвУ Августина (Маркевича), а в залежних від “регіоналів” ресурсах – головним редактором видання “Комментарии”, після того, як воно опинилося в руках оточення Януковича.
У Києві до кола постійного спілкування Друзя, окрім митрополита РПЦвУ Маркевича, входив той самий, людці штибу Жукова з монархічного об’єднання “Російський клуб”, й, безумовно, деякі першоієрархи РПЦвУ та близькі до них нардепи-“регіонали”.
Під час Революції Гідності організовував акції УПЦ МП на підтримку “Беркуту”, а також займався розпалюванням релігійної і міжконфесійної ворожнечі. Скажімо, виступав із закликами до греко-католиків “піти з Євромайдану”.
Зливав Гіркіну номери авто та інші особисті дані одеського “Автомайдану”. Як наслідок, відбулася серія підпалів автівок активістів.
Після боїв за Слов’янськ осів у Москві, де виготовляє низькопробні пропагандистські тексти і є політконсультантом Гіркіна.
Чимало публікацій присвячує критиці проукраїнського крила всередині УПЦ МП, яке не проти увійти до складу єдиної помісної церкви. Протидією цим силам, у т.ч. шляхом чорного PR та замовними матеріалами, він займався ще до Майдану. Й навряд чи виключно з власної ініціативи.
До речі, під час війни небайдужі кияни зірвали спробу утворення “Київської народної республіки” (“КНР”). Її збиралися “проголосили” всередині Лаври, повідомляє Еспрессо.
