Очільник РПЦ Кіріл Гундяєв ще за часів свого митрополитства заснував підпільний бізнес з підакцизними товарами та виловом камчатського краба, за що отримав прізвиська «Кіріло Табачний» і «патріарх Курил».
Про це розповів російський та український публіцист, науковець Олександр Солдатов в в інтерв’ю «Релігійній правді».
«Це зусиллями видатного журналіста і доктора історичних наук Сергія Бичкова ще в 1996-97 роках було запущено стійкий мем. Насправді не він перший відкрив факт ввезення сигарет церквою під виглядом гуманітарної допомоги. Кілька мільярдів штук було ввезено в 1996 році. А про цю справу зовнішньоцерковного департаменту РПЦ на чолі тоді з митрополитом Кірілом писала низка російських ЗМІ. Але саме Бичкову належить ось цей геніальний піар-хід: узагальнити всі ці відомості в таке хльостке прізвисько «Табачний митрополит» або просто «Табачний», – розповів Солдатов.
Журналіст каже, що навіть коли Кіріл став патріархом, у соцмережах багато хто продовжує звати його «патріарх Курил».
«Але тут вже подвійний підтекст виникає не тільки пов’язаний з ввезенням сигарет, але і з тим, що крабовий бізнес митрополита Кіріла був пов’язаний з регіоном Камчатки і Курильських островів. Він брав участь в сумнівному видобутку камчатського краба», – зауважив Солдатов.
Він також пояснив, чому Кіріл не легалізував свій бізнес, просто заплативши податки і заявивши, мовляв, заробив, але все для Церкви, як у Києві це робить намісник Києво-Печерської лаври Павло.
«В Україні це робиться більш тонко. Може, це пов’язано з більш глибоким різнобічним церковним бізнесом, який ще в середньовіччя тут виник, може, з якимись європейськими рисами української нації, досвідом життя в умовах Речі Посполитої, інших державних утвореннях», – зазначив журналіст.
Для патріарха Кіріла ця бізнес-стежка була абсолютно новою, він її відкрив для себе тільки в 90-му році, пояснює Солдатов. За його словами очільник РПЦ сприйняв цю діяльність в суто мафіозно-кримінальному дискурсі.
«Від самого початку він займався нею за сприяння неформальних контактів в адміністрації президента, з якимись тіньовими ліцензіями на ввезення або вивезення тієї чи іншої продукції підакцизної, як правило, високоприбуткової. Тобто, на відміну від митрополита Павла, від українського церковного бізнесу, така собі родова травма криміналу закарбувалася. Тому цей бізнес завжди був у тіні. Це була принципова установка патріарха Кіріла. Його бізнес ніяк не був пов’язаний з церквою, це був особистий інтерес», – сказав Солдатов.
