18-19 травня цього року представник Російської православної церкви в Україні (УПЦ МП) єпископ Віктор (Коцаба) взяв участь у Стокгольмській нараді Організації з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ).
Під час заходу, який відбувся за участі діючої очільниці ОБСЄ Анн Лінде та дипломатів держав-учасниць організації, представник Московського патріархату вкотре проголосив основні наративи російської пропаганди, щодо нібито пропаганду ненависті до РПЦвУ в українських ЗМІ.
Основні акценти промови єпископа Віктора (Коцаби) наводить сайт РПЦвУ.
У своєму виступі єпископ Моспатріархату підкреслив роль медіа, як у висвітленні, нібито існуючих, порушень прав вірян УПЦ, так і у, нібито існуючій, пропаганді ненависті у відношенні РПЦвУ, яка нібито розповсюджується в українських засобах масової інформації.
На його думку, в Україні фіксується безкарність, нібито існуючих, порушень прав вірян Моспатріархату, що нібито формує тенденцію посилення загрози вчинення нових злочинів на релігійному ґрунті.
Як приклад медійної пропаганди ненависті щодо РПЦвУ в українських ЗМІ ним було наведено публікацію в газеті України “Голос України”, у якій, за його словами, журналісти нібито розповсюдили неправдиву риторику стосовно РПЦвУ (УПЦ МП): “В Україні багатотисячна кремлівська агентура в рясах щоденними брехнями затуманює парафіянам мізки, у Києво-Печерській та Почаївській лаврах торгують антиукраїнською літературою. Московські попи відмовляються відспівувати загиблих солдат…”.
Такі аргументи єпископ Віктор (Коцаба) назвав очевидною неправдивою риторикою ненависті, яка використовується у тому числі політиками. При цьому, за його твердженнями, офіційним представникам Моспатріархату нібито не надається можливості спростувати нібито недостовірні факти або викласти альтернативну точку зору.
З виступу єпископа Віктора (Коцаби) стає остаточно зрозуміло, що викриття антиукраїнської діяльності вказаної релігійної організації викликає невдоволення як самих служителів РЦПвУ, так і їхнього керівництва у Москві. Духовенство Моспатріархату має патологічну алергію на правду, через що, із зрозумілих причин, не наважується, і не бажає, озвучувати правду.
То яку ж правду забув згадати у своєму виступі єпископ Віктор (Коцаба)?
Найперше, що забув шановний архієрей, але назавжди запам’ятали українці, – це поведінка предстоятеля РПЦвУ митрополита Онуфрія (Березовського) та митрополита цієї ж структури Антонія (Паканича) у Верховній Раді. Там, під час зачитування імен полеглих українських героїв у війні на Донбасі, представники Моспатріархату просто не піднялися зі свого місця, у той час коли весь зал вшанував героїв стоячи і з оплесками.
Цей свій вчинок митрополит так званої УПЦ пояснив ще більш принизливо, цинічно та лицемірно. Замість того аби вибачитись за свою поведінку, митрополит Онуфрій назвав українських військових – вбивцями, тому своїм сидінням протестував проти вбивств.
Дещо раніше, їхній колега священник Андрєй Ткачев, прямо із церковного амвону прокляв усіх учасників Революції гідності. 25 січня 2014 року він у проповіді заявив, що особисто він молиться за те, щоб “Господь вселил страх и трепет в сердца и в кости мятежников. Чтобы Бог послал им болезнь в дом и на улице, страх на улице и страх в доме, чтобы они покоя не имели”. Самих же учасників Революції він назвав “ворогами” України.
Із початком російської агресії Моспатріархат в Україні подекуди вів діяльність проти України. Священики РПЦвУ благословляли ватажків російських бойовиків, не відспівували загиблих українських воїнів.
Загалом, вже наведених фактів повинно було вистачити, щоб припинити будь-які дискусії про так звану “Українську православну церкву Московського патріархату”, оскільки, слово “Українська” у назві цієї релігійної організації явно виглядає зайвим.
Однак, окрім проявів відверто антиукраїнської діяльності, представники РПЦвУ самі часто-густо не гребують поширювати дезінформацію, про що також завбачливо промовчав архієрей Віктор (Коцаба).
Для прикладу нагадаємо, у березні цього року представники Моспатріархату на своїх офіційних і неофіційних ресурсах опублікували відеозвернення від представників “захоплених храмів” до президента України та Помісних православних церков. Головну роль у цьому відоролику відіграв священик Сергій Гладун із Катеринівки Тернопільської області, який заявив, що їх “ненавидять за православну віру”. Така заява – відверта брехня і маніпуляція, направлена на представників інших Помісних Церков.
Очевидно, що ніхто не ненавидить отця Сергія та інших представників Московського патріархату в Україні за їх приналежність до РПЦ. За увесь так званий період “гонінь” ані збоку держави, ані ПЦУ, ані Вселенського патріарха Варфоломія не було жодних заяв чи проявів ненависті до служителів і вірян Російської церкви в Україні за юрисдикційну приналежність. Яке, до слова, є їх “вільним вибором”, як про це нещодавно заявили в самій РПЦ. Більше того, держава навпаки сприяє узаконенню цього вільного вибору, тому й існує відповідний закон про перейменування, скасування якого і вимагають герої сюжету. Тому це проста і звичайна неправда.
Відтак, озвучена представниками Моспатріархату ідея – це банальна маніпуляція. Учасники звернення, як і весь Московський патріархат в Україні, одноосібно присвоїли собі і своїй релігійній організації право бути “православними”. Фактично вони ототожнили РПЦ і православ’я. За їх логікою, лише вони в Україні є “справжніми християнами”, або як вони люблять про себе заявляти – “канонічні”. І саме за це їх, нібито, і ненавидять, відбирають храми та змушують змінити власну назву.
Примітно, що дезінформаційна робота РПЦ та РПЦвУ не лишилась поза увагою навіть міжнародної спільноти. Влітку 2020 року Державний департамент США у власному звіті відкрито заявив, що Росія продовжує використовувати дезінформацію, щоб розпалювати конфлікт в Україні між церквами. Тобто, не Україна, а Росія намагається розпалити міжрелігійну ненависть.
На підставі викладеного можна з упевненістю стверджувати, що посадові особи ОБСЄ, як і інші авторитетні державні органи країн світу чи правозахисні установи, здатні об’єктивно оцінити промову єпископа РПЦвУ Віктора (Коцаби), розпізнати у ній провокації, маніпуляції та дезіфномрацію, і не допустити впливу цієї, вигаданої у Кремлі дезінформації, на діяльність ОБСЄ.
