За минулий січень місяць патріарх Кіріл звершив мінімум дві критичні для себе помилки, які стали наслідком його вкрай нервового і стурбованого стану, викликаного суцільними проколами і фіаско на глобальній політико-релігійної арені. А як ви розумієте, той, хто постійно помиляється і програє — той дуже скоро відходить від справ.
Першою помилкою патріарха стало те, що він через афілійований ФСБ ресурс The Insider вирішив завдати удар по духівнику Путіна — митрополиту Тіхону. В результаті була активізована діяльність «спецназу Сєчіна» в особі генерала ФСБ Олєга Фєоктістова, контролюючого фінансові потоки Данилова монастиря і деякі з них вже вирішено перекрити, щоб Кірілу неповадно було.
Другою помилкою патріарха Кіріла стала заборона своїм вікаріям відвідувати відспівування протоєрея Всєволода Чапліна. І це правда — на похоронах Чапліна були відсутні високопоставлені служителі церкви.
Більш того, висвітлювали похорон одіозного протоєрея так само не всі ресурси однаково. Наприклад, такі як «Комсомольская правда», «Московскій комсомолєц», «Царгород» та інші, безпосередньо афілійовані МО РФ і ГРУ, приділяли похорону підвищену увагу, в той час як псевдо-ліберальні, які мають заступництво від ФСБ, приділяли цьому процесу лише кілька рядків в своїх колонках.
По суті, навіть ті, хто прийшли на похорон, всією одіозністю своїх персон видавали в Чапліні людину, яка грала свою скрипку на підмостках конкуруючої з ФСБ-РПЦ контори. Один тільки бунтівний полковник Квачков чого вартий своєю появою на похоронах.
Те, що Чаплін був представником не просто іншого клану ФСБ в обителі РПЦ, а взагалі, інший силової структури, це факт. І його антагонізм по відношенню до патріарха Кіріла був обумовлений і цією обставиною в тому числі. Але те, що Кіріл дав пряму заборону своїм вікаріям на відвідування похорону, нехай і бійця з іншого табору, але все ж, з позицій загальнолюдських відносин всередині РПЦ, інакше як автократичним блюзнірством назвати не можна.
І ефект не змусив себе довго чекати. Адже в стінах РПЦ вже не тільки обговорюють, що недалекоглядність Кіріла поставила під питання рівень фінансування структури, а й нелюдське ставлення до проведення в останню путь Всєволода Чапліна, піднімає питання про моральні якості Кіріла в відношенні, так чи інакше, але колег.
А тому, тріск РПЦ, незабаром, більш ніж впевнений, буде чути за межами гібридних кордонів дуже чітко і явно. І цей процес, каталізований страхом самого Кіріла за своє становище, не можна не назвати позитивним.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач, «Південний дозор»
Першою помилкою патріарха стало те, що він через афілійований ФСБ ресурс The Insider вирішив завдати удар по духівнику Путіна — митрополиту Тіхону. В результаті була активізована діяльність «спецназу Сєчіна» в особі генерала ФСБ Олєга Фєоктістова, контролюючого фінансові потоки Данилова монастиря і деякі з них вже вирішено перекрити, щоб Кірілу неповадно було.
Другою помилкою патріарха Кіріла стала заборона своїм вікаріям відвідувати відспівування протоєрея Всєволода Чапліна. І це правда — на похоронах Чапліна були відсутні високопоставлені служителі церкви.
Більш того, висвітлювали похорон одіозного протоєрея так само не всі ресурси однаково. Наприклад, такі як «Комсомольская правда», «Московскій комсомолєц», «Царгород» та інші, безпосередньо афілійовані МО РФ і ГРУ, приділяли похорону підвищену увагу, в той час як псевдо-ліберальні, які мають заступництво від ФСБ, приділяли цьому процесу лише кілька рядків в своїх колонках.
По суті, навіть ті, хто прийшли на похорон, всією одіозністю своїх персон видавали в Чапліні людину, яка грала свою скрипку на підмостках конкуруючої з ФСБ-РПЦ контори. Один тільки бунтівний полковник Квачков чого вартий своєю появою на похоронах.
Те, що Чаплін був представником не просто іншого клану ФСБ в обителі РПЦ, а взагалі, інший силової структури, це факт. І його антагонізм по відношенню до патріарха Кіріла був обумовлений і цією обставиною в тому числі. Але те, що Кіріл дав пряму заборону своїм вікаріям на відвідування похорону, нехай і бійця з іншого табору, але все ж, з позицій загальнолюдських відносин всередині РПЦ, інакше як автократичним блюзнірством назвати не можна.
І ефект не змусив себе довго чекати. Адже в стінах РПЦ вже не тільки обговорюють, що недалекоглядність Кіріла поставила під питання рівень фінансування структури, а й нелюдське ставлення до проведення в останню путь Всєволода Чапліна, піднімає питання про моральні якості Кіріла в відношенні, так чи інакше, але колег.
А тому, тріск РПЦ, незабаром, більш ніж впевнений, буде чути за межами гібридних кордонів дуже чітко і явно. І цей процес, каталізований страхом самого Кіріла за своє становище, не можна не назвати позитивним.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач, «Південний дозор»
