У день пам’яті святого апостола Андрія Першозваного Предстоятеля Православної Церкви України виголосив глибоку проповідь про духовне значення цієї видатної постаті для українського православ’я. Митрополит Епіфаній розкрив унікальну місію апостола Андрія, який не лише став першим учнем Ісуса Христа, але приніс християнське вчення на землі майбутньої України.
Повний текст проповіді:
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сердечно всіх вас вітаю зі святом на честь апостола Андрія Першозваного!
Чому апостол Андрій має це особливе власне іменування? Тому, що він перший серед учнів Спасителя був покликаний Ним до апостольства.
Андрій та його брат Симон, якого Господь пізніше за тверду віру назвав Петро, що означає «камінь», були рибалками, жили у Вифсаїді, яка у Євангелії згадана, як їхнє місто. Сама назва міста означає «дім рибалки» та походить, очевидно, від справи, якою займалися чимало його мешканців, адже воно знаходилося на березі Тиверіадського озера, яке носило й іншу назву – Генісаретське, а за свої великі розміри, виняткові для цієї місцевості, іменувалося також Галілейським морем.
Євангеліє від Іоана розповідає нам, що Андрій був одним з учнів Іоана Хрестителя. Коли на Йордані явився Господь та прийняв хрещення, то Іоан, вказуючи на Нього двом своїм учням, сказав: «Ось Агнець Божий. Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом. Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш? Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години. Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра» (Ін. 1: 36–40). Після цього Андрій кличе свого брата, який також стає апостолом.
Звернімо увагу, дорогі брати і сестри, на цю розповідь. Андрій не випадково стає покликаним до апостольства, але прийняв його тому, що ще раніше бажав пізнати істину та навчитися шляху спасіння. Бо саме це бажання спонукало його прийти до Іоана Хрестителя та слухати його проповідь. Ми не маємо більшої кількості свідчень, але можемо припустити, що серед тих, хто навчався у Іоана, Андрій відзначався особливо, тому і удостоївся особисто почути від Предтечі вказівку на явленого Месію.
І що робить Андрій далі? Він хоче йти за Спасителем, пізнати, хто Він є. А Господь не приховує Себе, навпаки – Він відкривається учням Іоана, показує місце Свого мешкання та навчає їх.
Приклад навернення Андрія дає нам важливу настанову: Господь відкриває Себе для тих, хто щиро шукає Його і бажає навчитися від Нього. Зустріч Бога з людиною – це шлях, який долає як Творець, так і ми, Його творіння. Заради нас Син Божий зійшов з небес, виявив смирення, добровільно обмежив Себе, прийняв людську природу і навіть прийняв за нас смерть на хресті. Знаючи, що гріх, який полонив людство, не дає нам самостійно подолати шлях до Царства Небесного, Син Божий наближає це Царство, Сам приходячи до нас.
Але у відповідь на це також і ми, люди, повинні потрудитися, щоби дар, який Бог дає нам, був для нас плідним. Ми також повинні виходити назустріч Богові, повинні шукати Його, прагнути прийти до Нього, а знайшовши – пізнавати Його і бути з Ним. Саме так зробив Андрій і тому був покликаний першим серед інших апостолів, щоби для людей свідчити все, що буде бачити і чути від Христа.
Нинішнє свято на честь апостола Андрія, окрім загального шанування цього першого учня Спасителя, має для нас подвійну особливу важливість. Адже Андрій Першозваний, як проповідник Євангелія, є засновником Великої Христової Церкви у Константинополі. Він прославляється як той, хто поклав початок Вселенського Патріархату – нашої Матері Церкви. І нині наша Мати святкує своє престольне свято подібно до того, як ми святкуємо всеукраїнське престольне свято в день пам’яті нашого хрестителя князя Володимира Великого, вшановуючи хрещення Києва і всієї Руси-України. Тож сьогодні ми всі разом, від повноти Православної Церкви України молитовно вітаємо нашу Матір Церкву і бажаємо їй миру та процвітання, підносимо прохання за Вселенського Патріарха Варфоломія, бажаємо йому многих і благословенних літ служіння, доброго здоров’я і всіх благ від Бога.
Також ми знаємо неспростовні свідчення, що апостол Андрій, якому за жеребом випало проповідувати у Причорноморʼї, проголошував слово Боже також і в наших землях. Він проповідував Євангеліє у Криму та у Подніпров’ї. Тому Собор Київської Митрополії 1621 р. іменує його «апостолом українським», засвідчуючи гідність нашої Помісної Церкви як такої, що серед інших давніх Церков отримала свій початок від апостола.
Відтак ми маємо всі історичні підстави іменувати Андрія Першозваного основоположником Української Православної Церкви, бо хоча хрещення цілого народу нашого сталося майже тисячоліттям пізніше, але засіяв насіння віри та створив перші християнські громади в землях, які є Україною, саме він – перший з апостолів Христових.
І нині, коли наша Помісна Церква і наш народ перебувають у важких випробуваннях через варварське нашестя російської імперії зла, ми просимо у апостола Андрія особливого молитовного заступництва за землю, в якій він першим засвітив світильник істинної віри. І нехай за молитвами святого Андрія Першозваного та всіх святих, яких за два тисячоліття від часу його місіонерської подорожі народила Церква України, Господь скоро уразить нечестивого тирана, подасть перемогу для правди і утвердить справедливий мир.
Святий апостоле Андрію Першозваний, моли Бога за нас, за Церкву Українську, яку ти заснував, і за народ наш, якому ти, серед інших народів, звістив слово істини! Амінь.
