6 жовтня, у неділю, в Андріївському храмі Ставропігії Вселенського Патріарха в Україні, що в Києві, відбулася Божественна літургія. Богослужіння очолив Екзарх Вселенського Патріарха в Україні, єпископ Команський Михаїл.
Про це повідомила Місія Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні.
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками. Також окремо помолились за українське військо і справедливий мир в Україні.
Під час недільної проповіді єпископ Команський, екзарх Вселенського Патріарха в Україні, Михаїл, звернув увагу на важливість двох головних заповідей, які мають стати основою християнського життя. Він розповів про те, як ці заповіді не тільки об’єднують усе вчення Христа, але й допомагають людині жити за Божим законом.
Почавши свою проповідь, єпископ нагадав, як у Євангелії Христос відповів законнику, який намагався випробувати Спасителя, запитуючи про найважливіші заповіді.
“Спаситель повторив те, що було відомо давно: заповіді є лише дві. ‘Любити Господа Бога твого і ближнього твого, як самого себе,’” — сказав владика. Він зазначив, що всі інші заповіді, які Мойсей отримав на горі Синай, є лише поясненням і розвитком цих двох основних принципів.
Любов до ближнього — основа життяВладика також наголосив, що слово “любов” останнім часом втратило своє істинне значення, і тому важливо розуміти, що означає любити ближнього. “Перш за все, це бажати йому добра”, — пояснив єпископ, додавши, що любов до ближнього є не лише відсутністю кривди, а й активним прагненням до його блага. “Коли ми виконуємо цю заповідь, ми також виконуємо й іншу: любити Бога в людині, яка поруч з нами.”
Заповіді як прояв віриПроповідь архієрея Вселенського Патріархату також містила роздуми про те, як заповіді є відображенням віри людини. “Людина, яка справді вірить у Бога, не може залишатися байдужою до ближнього”, — сказав владика Михаїл. За його словами, справжня віра проявляється не тільки у словах, а й у діях: любов до ближнього і прагнення жити за Божими заповідями є свідченням віри.
Заклик до саморефлексіїЗакінчуючи свою проповідь, єпископ Михаїл закликав вірян замислитися над тим, чи відповідає їхнє життя цим двом головним заповідям. “Ми самі відповідальні за своє життя,” — підкреслив він, закликаючи кожного до духовного вдосконалення та виконання заповідей не зі страху перед покаранням, а з любові до Бога і ближнього.
Ці дві заповіді, за словами єпископа Михаїла, є квінтесенцією християнського життя і дороговказом до спасіння.
Повний текст проповіді:
Дорогі друзі, в Євангелії ми щодня читаємо слова, що відкриваються для нас по-новому. Сьогодні Господь ще раз підкреслює дві найголовніші заповіді. Зауважимо, що законник, який запитував Христа, очевидно, добре знав їх. Можна сказати, що він намагався випробувати Спасителя, ніби влаштовуючи йому іспит — чи Він так само мислить. Проте він отримав гідну відповідь, на яку не зміг заперечити. Спаситель повторив те, що було відомо давно: заповіді є лише дві.
«Любити Господа Бога твого і ближнього твого, як самого себе». Ті десять заповідей, які Мойсей отримав на горі Синай, лише пояснюють принципи, які базуються на цих двох заповідях. Можна сказати, що вся суть Святого Письма міститься в цих заповідях. Вони не лише подібні, але й походять одна від одної. Адже, коли людина любить Бога, вона намагається жити за Його заповідями. Якщо вона любить Бога, то не чинить кривди ближньому, а отже, любить ближнього.
Слово «любов» останнім часом втратило свій справжній зміст, тому важливо зауважити, що означає «любити ближнього». Перш за все, це бажати йому добра. У контексті, який використовує Євангеліст, це поняття має дуже широкий зміст. Не кривдити ближнього, бажати йому добра — це основа. Ставитися до ближнього так, як до Божого творіння, рівного нам.
Коли ми виконуємо цю заповідь, ми також виконуємо й іншу: любити Бога в людині, яка поруч з нами. Отже, можна сказати, що ці дві заповіді містять усю квінтесенцію християнського життя.
Адже чи може невіруюча людина любити Бога? Не може, бо вона в Нього не вірить, але може любити ближнього. Проте, якщо людина не вірить у Бога, вона не любить Його як Творця. А ми, коли любимо Бога і намагаємося жити за Його заповідями, проявляємо свою віру через виконання цих двох заповідей. Як дізнатися, що людина віруюча? Вона може заявляти про свою віру, але як ця віра проявляється в житті? Людина, яка справді вірить у Бога, не може залишатися байдужою до ближнього. Вона намагається не чинити зла, бореться з власними слабкостями, тому що її до цього спонукає віра.
Читаючи ці слова, нам варто завжди звертатися до себе: чи відповідає наше життя цим двом принципам, озвученим Спасителем? Адже ми самі відповідальні за своє життя. Тому, дорогі друзі, намагаймося виконувати ці дві заповіді, щоб через це виконати весь Божий закон. Не через острах покарання, не через прагнення уникнути гріха, а тому, що наша віра спонукає нас до цього. Амінь.
