Український священник ПЦУ о. Андрій очолив підпільний опір, коли росіяни окупували його населений пункт.
Неймовірну історію спротиву розповідає The Тelegraph.
Видання не вказує, про який конкретно регіон йдеться, але з контексту можна зрозуміти, що це – північ України, яка була деокупована навесні 2022 року.
Після вторгнення російських військ священник та інші небайдужі громадяни почали невеликі акти опору. Вони залишили графіті проти окупації. Були надруковані листівки, які запевняли жителів, що українська армія наближається.
Деякі стежили за пересуванням російських військ і повідомляли про це ЗСУ, поки не перервався Інтернет і не стало зв’язку.
“Страх я подолав, боявся лише спочатку”, — згадує отець Андрій.
Така діяльність швидко привернула увагу окупантів, які направили в область слідчих і побили жителів села. Але отця Андрія та його побратимів так і не спіймали, а через кілька місяців область була звільнена.
Попри те, що його регіон звільнений, російські окупанти перебувають недалеко, і багато будинків зруйновані.
“У нас тут більше немає ні молоді, ні дітей”, — каже священник.
На його недільну службу приходять близько 10 осіб, а решту часу він зайнятий проведенням похорону, як військових, так і літніх жителів.
Звук обстрілу також нагадує мешканцям, що війна все ще триває й існує ймовірність того, що російські війська можуть спробувати нові наступальні дії в цьому напрямку.
Якщо росіяни колись повернуться, отець Андрій, який відмовляється назвати своє справжнє ім’я, хвилюється, що вони дізнаються про те, що він робив під час останньої окупації.
“Я хвилююся, що вони повернуться, тому що я знаю, що вони зі мною зроблять”, — підсумував він.
