Чим відрізняються справжні миротворці від удаваних? І чому ці останні, як «вовки в овечих шкурах», так люблять маніпулювати поняттям миру?- про це йдеться в дописі Митрополита Епіфанія.
Про справжніх миротворців наш Спаситель згадував в окремій, сьомій заповіді блаженства під час Нагірної проповіді: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5: 9).
Удавані, фальшиві «миротворці» спотворюють це благородне поняття: брехливо називаючи себе «творцями миру», вони нищать, приносять біль, страждання і смерть. Зло має найпотворніший власний вигляд, воно огидне. Тому прислужники диявола ховають зло за шляхетними шатами.
Водночас, ідучи з мечем на чужі землі, в чужий дім, знищуючи сусідній мирний народ, нинішні лже-миротворці іменують себе «освободітелями», «захисниками». Вони сіють розбрат і неправду, а тому щедро пожнуть свої криваві плоди. Як образно сказано в Писанні: на голови мучителів і беззаконників, як вугілля палаюче, проллється кров невинних, переповнюючи чашу гніву Господнього.
Господь бачить злочинну, антилюдську й мерзенну суть того, що чинить ворог, який вже відчуває відповідальність за свої злодіяння, але ще більше відчує її в майбутньому. Бо росія несе не мир, а війну. Ідеологія «русского міра» – не миротворча, а згубна, вбивча і небезпечна. І сутність зла ніколи не стане благою, миротворчою, бо вона не має сили творити, а лише руйнувати, приносити біль, муки, втрати і смерть.
Сьогодні – Міжнародний день миротворців ООН. І варто відзначити в цей день, що наш незламний український народ вже засвідчив перед усім світом, що ми справді прагнемо творити мир, прагнемо зупинити російську агресію і повернути на рідну землю спокій. Ствердити мир правдивий, справедливий, міцний та довготривалий. І ми віримо, що з Божою допомогою, ми його здобудемо!
